ПОЭТУ И САПОЖНИКУ.

(Epitaph for Ioeeph Blacket, late poat and shoemaker)

О, странникъ, здѣсь -- хотя несхожи --

Слились духъ книжный съ духомъ кожи,

И уцѣлѣвъ съ его кончиной,

Его останки -- за витриной.

Пѣвца работа -- безъ изъяна:

Есть переплеты изъ сафьяна.

Касайся легкою стопою

Земли, гдѣ прахъ поэта стынетъ,

Тебѣ искусною рукою

Поэтъ подметокъ не подкинетъ.

Но въ смерти счастливъ онъ, конечно,

И стихъ его, и обувь -- вѣчно.

Онъ за работу славилъ небо,

И до конца былъ другомъ Феба.

О немъ сказать рѣшится кто же,

Что знатокомъ онъ былъ лишь въ кожѣ?

Хоть съ ваксой дѣло онъ имѣлъ --

Но кто чернить его посмѣлъ?

"Мальта, 16 мая 1811". Напечатана въ 1832 г. Перевод: О. Чюмина.