— Я знайшла дорогоцінності! — радісно вигукнула Марія.
Її обличчя сяяло з радощів.
— Чи не діаманти часом? — байдуже запитала Олена.
— Ні, Олено! Ми матимемо хліб!!!
— Хліб!?
— Так. Я відчувала велику потребу в справжньому хлібові й дуже задоволена, що знайшла його! — патетично промовила дівчина, показуючи на долоні кілька зерен ячменю і пшениці.
— Але ж їх так мало!
— Май терпіння і час.
— Кохана Маріє! Ти впевнена, що пшениця ростиме тут?
— Не маю сумніву! З того часу, як ми здобули воду, ми зможемо займатися хліборобством… А ось і хлопці! — радісно промовляє вона. — Юрію, Ярославе! Ходіть сюди! Мерщій!
— Що сталося?!
— Колись я працювала у німецького бауера — орала ниву, сіяла… І сьогодні випадково між продертою кишенею і підшивкою свого жакета знайшла кілька зерен…
— Це чудова знахідка! — вигукнув Юрій, підраховуючи зерна.
Їх було біля трьох десятків.
— Ви змайструєте сапу і граблі… ми засіємо нашу маленьку ниву, — раділа Марія.
— Скільки часу мине, доки ми здобудемо справжній хліб? — запитала Олена.
— Звичайно, на це потрібен час. Кілька жнив. Але я гадаю, що за цих кліматичних умов вегетаційний період пшениці не більше дев’яносто днів, а ячменю, мабуть, з шістдесят, — відповіла Марія.
— Ти добре знаєшся в агрономії? — запитав Ярослав.
— Я хлібороб і не дарма вчилася в агрономічній школі.
— Тоді ми тебе виберемо почесним міністром хліборобства, — всміхаючися, запропонувала Олена Ярош.
— Марія заробила вінець з пальмового листя на голову, знайшовши ці зерна.
— Ура… Віват! Хай живе міністр і початок хліборобства на нашій планеті!
— Це щедра нагорода за двохрічну працю у німецького селянина. Бог з ним! Я простила йому все…
Троє підняли на руки щасливу Марію і понесли вглиб оази.
— Тобі, Маріє, згори видніше! Вибирай місце на нову ниву!
— Дякую за довір’я! Ось тут, в затінку цих фігових дерев, найкраще місце. Коли б сюди провести воду — тут було б добре поле.
— Це вже стосується інженерії, Ярославе — як ти гадаєш!?
— Спочатку нам потрібно кілька відер щоденно, але пізніше потребуватимемо щодня кількасот відер води.
Увечері, коли сутінки спустилися у пустелю, вони засіяли невеличку грядку пшениці і ячменю і старанно полили водою.