З друкарні Союза Визволення України в Зальцведелї.

Передмова

Отся книжечка, яку пускаємо в світ, мав товаришам, що виїздять до дому, дати короткий огляд найважнїщих подїй, що сталися на Україні в области культурного життя від вибуху нової революції у березні по кінець 1917. року й бути невеликим провідником по Українї.

У первісний плян книжечки входили ще й розділи про шкільництво й головнїщі органїзації, одначе книжечку треба було видати скорше й тому обмежуємося в ній тільки до часописей, видавництв, видань, друкарень, книгарень, бібліотек і «Просвіт».

Матеріял, використаний у тім провіднику, безперечно не вичерпує всього, бо книжечку писано далеко від потрібних джерел і тільки на основі вісток у «Вістнику Союза визволення України» й київських щоденниках: "Робітнича Газета» й «Нова Рада>, які доходили до нас доволі неточно.

Все ж таки книжечка подасть читачам багато справочного матеріялу, який може придатися після повороту до дому.

Зальцведель, 24. березня 1928. р.

1. Українська преса

Із вибухом революції у Росії і проголошенням нового ладу, зачалося для України нове, свобідне життя, яке до тепер мусїло душитися під страшною лапою ненависного царизму.

Знесення давніх обмежень, а тим самим і соромної памяти указу з 1876. р., що наложмв був кайдани на українську мову, книжку й газету, отворило уста українському народові й викликало зараз же цілий ряд видань на пекучі питання дня, а передусїм появу української пре-см.

Українська преса завсіди перша зголошувалася до слова в обороні прав українського народу, як тільки не було більших цензурних перепон. Після революції в 1905. році скоро зачали появлятися українські часописі, здобуваючи собі доступ до широких мас українського народу. Перший являеться в Лубнах «явочним порядком» „Хлібороб", по нім у Полтаві „Рідний Край", а далі київська „Громадська Думка", що під зміненим заголовком „Рада" вдержался аж до перших хвиль воєнної завірюхи в 1914. році. Крім того довше або коротше виходило ще кілька инших часописей, як наприклад „Вільна Україна" в Петрограді, „Народня Справа" й „Вісті" в Одесї, „Запоріжжя" й „Добра Порада*' в Катеринославі, „Боротьба", „Нова Громада", "Слово" й „Шершень" у Київі, популярні часопис! „Село" (1909–1910) і „Засів" (1911–1912), „Слобожанщина" й „Сніп" у Харкові і т. д. так, що до половини 1906. р, появлялося на Україні понад 30 часописей.

Не зважаючи на всі перепони й переслідування, виходило на Україні перед війною все таки 17 українських часописей і журналів і кілька часописей, видаваних по московськи й по українськи (як „Комашня" у Київі, „Хлібороб" у Харкові й инші). Між ними була' тільки одна щоденна газета „Рада" й два популярні тижневики „Світова Зірниця" й,^Лаяк", але за те аж 4 пів-місячники: „Дніпрові хвилі" (у Катеринославі), „Житте й Знанне" (у Полтаві), „Рілля" й „Наша Кооперація" (у Київі), 5 поважних місячників журналів: „ЛІтературно-Науковий Вісник", „Укр. Хата", „Світло", „Дзвін" і „Сяйво" і кілька видань, що виходили ще рідше („Україна", „Укр. Студент" і видання київського наукового Товариства). Політичних часописей було між ними, — з огляду на цензуру, дуже не багато й переважали лїтературно-наукові й фахові журнали.

Підчас війни положення укр. преси змінилося на гірше, бо російське правління скоро застановило всі українські газети, на прикінці й невинну «Світову Зірницю», з виїмком одної одніської «Украинской Жизни», що виходила в Москві по московськи.

Щойно безпосередно перед революцією появилися нові спроби видання укр. літературних журналів, як «Промінь», одначе тільки московський «Шлях» удержався до нової доби свободи, яьса відразу викинула на світ кількадесять бадьорих органів для заспокоєння чим раз більше зростаючого зацікавлення громадськими й національними питаннями між українським загалом.

Українська часопись скоро стала щоденною потребою не тільки інтелігента, але й мало освічеьюго селянина й робітникіа. Замісць товстих лїтературно-наукових журналів і фахових видань, — повстають живі політичні часописі, які освітлюють громадське життя з поглядів не тільки національного, але й партійного. Нова українська преса присвячена головно великим завданням революції й будівництву нового життя на Українї, вона захоплюється й захоплює читачів біжучими питаннями й вимогами хвилі, вона жива, переповнена горячими міркуваннями й дискусіями.

Не знаючи цензури, вона свобідно може висказувати свою гадку й тому не дивсі, що загал рветься за нею, що з глухих місць упоминаються за часописями, що, нечувана річ, українська преса часто подибуеться у прохожих і проїзжих. У більших містах українська преса знаходить доступ і до всїляких кіосків і на вулицю для дрібної продажі. її тримають українські книгарні, яких став чим раз більше, а в Київі відкривається кіоск журналу «Цілях» (у Педагогічному Музеєві), який веде центральне бюро для прийому передплати на всі органи укр. преси («Роб. Газета», ч. 175.).

Побіч того всілякі інституції беруть на себе ширеиня укр. преси. При Укр. Центральній Радї засновується пресове бюро, яке збірав неї вісти лро укр. пресу, при волинській Укр. Радї отвирається «інформаційне бюро», де можна не тільки дістати справки, але й купувати укр. газети, а таких бюр стає чим раз більше, прим, у Київі.

Політичні партії беруть теж на себе агітацію за своєю пресою й ми читаємо про це часто у «Робітничій Газетї» і де інде. Військові організації й фронтові ради.(напр. Південно-Західного фронту) присвячують пресі пильну увагу або й самі беруться до видання часописей, як наприклад Рада 12. армії.

Для забезпечення преси партії збірають окремі фонди, а деякі думають про власні друкарні (як «Роб. Газета»), або й друкуються вже у власній друкарні.

При зростї інтересу до преси не диво, що з кінцем 1917. року виходило вже на Українї в пятеро більше часописей, ніж перед війною, бо яких 90 до 100, Подаємо їх тут, керуючись переважно вістками «Робітничої Газети», «Нової Ради» й «Вістника».

1. Боротьба орган центр, комітету україн. партії соц. — революціонерів, виходить раз на тиждень у Киіві (Львівська, 10).

2. Будяк, укр. журнал сатири й гумору, виходить раз на тиждень у Киівї під ред. С. Ланочіна (пер. 10 карб.).

3. Вільна Праця, окреме 15. число московської газети «Свободний Труд» вийшло у Смілій на Київщинї в день Шевченкового Свята 22. травня 1917. р.

4. Вільна Спілка! орган укр. партії соц. — федералїстів, вих. у Киіві 2 рази у місяць.

5. Вільна Українська Школа, загально педагогічний журнал, видає Всеукр. Учительська Спілка щомісячно від вересня за відповідальністю С. Черхасенха.

6. Вільна Україна, вих. як орган автономістів-федералїстів що тижня в Умані під ред. В. Камгнського.

7. Вільне Слово, укр. народня газета, вих. двічі на тиждень у Золотоноші. Видав золотоніська «Просвіта» спільно з повітовим і міським комітетами та кооперативним товариством.

8. Вільний Козак, вих. у Білій Церкві як популярно-військовий орган Всеукр. Генер. Козацької Ради під ред. Семена Кінаша.

9. Вісти Батуринські, щомісячна часопись, присвячена археольогії, історії, громад, життю Батурина й Батуринщини, вих. від травня під ред. В. Різниченка.

10. Вісти головної комісії по справах виборів до Установчої Ради Укр. Нар. Республїки, вих. у Киіві під ред. Бойка.

11. Вісти громади Українцїв м. Трапезунда.

12. Вісти Єлисаветської Укр. Громади, вих. у Єлисаветг (Єлисаветградї) на Херсонщини

13. Вісти з Півдня, вид. харківська Рада робі і салд. депутатів (див. «Роб. Газета», ч, 178 з лист.).

14. Вісти Київського Губернїяльного Виконавчого Комітету, вих. у Киіві як вид. київ. губ. земства, а пізнїще тимч. уряду під ред. В. Прокоповика й Б. Дорошкевича.

15. Вісти Комітету Ради Селянських Депутатів, вих. раз у тиждень у Сквирі на Київщині.

16. Вісти Укр. Селянської Спілки, вих.

17. Вісти Укр. Центр. Ради, вих. у Київі.

18. Вістник Полтавського Губернського Громадського Комітету, вих. у Полтаві по московськи й українськи.

19. Вістник Товариства Просвіта у Катеринославі, вих. у Катеринославі (Поліцейська, 3).

20. Вістник Товар. „Українська Хата" в Херсоні, вих. що тижня у Херсоні під ред. Мізка.

21. Вістник Укр. Військового Генерального Комітету, вих. від серпня що тижня в Киіві як орган У. В. Г. К. (Вел. Володимирська, Педагог. Музей), 9. карб, річно.

22. Волошки, ілюстрований двохтижневик для дїтей, виходить у Київі від 15. (28.) жовтня накладом Товариства «Волошки» під редакцією Лат. Романович (вул. Жилянська, 20), пер. 4 карб. 50 шаг.

23. Воля, вид. Центр. Комітету Укр. Соц. — Дем. Роб. Партії, вих. раз у тиждень у Київі (Жилянська, 20) під ред. Б. Мартлса.

24. Громадянин, вих. що тижня у Житомирі (Мала Вільська, 22), під ред. С. Підгірського вид. Волинська Укр. Рада, передплата на З місяцТ 1 карб. 50 ш.

25. Ґедзь, уїдлива муха, сатирично-гумористичний двохтижневик, вилетів (1. число) 20. жовтня н. от. у Киіві.

26. Джерело, вих. що місяця у Киіві як орган учнїв київських середніх шкіл.

27. Дніпро, укр. газета, вих. у Херсоні під ред. Павла Молоткова.

28. Жіночий Вістник, вих. у Киіеі як орган Укр. Жіночого Союза (Фундуклеївська, 61.).

29. Засїв, них. що тижня у Харбинї з 5. груд.

30. Звенигородська Зоря, вих. щоденно з 1. травня як орган Звенигородської земської управи під ред. І. Пигидленка,

31. Згода, вих. у Киівї як орган Всеуіфаїн. Фельдшерсько-Акушерської Спілки (Тургенївська 32). Переди, до кінця року З карб.

32. Земля і Воля, вих. (що дня?) у Харкові як орган харк. комітету соц. — рев. партії з укр. відділом.

33. Зоря нового життя, вих. що тижня у Щ лунд'і на Сибірі. (Чи не в Славгородї?).

34. Ізвєстїя херсонскаго уєзднаго земства, вих. у Херсоні, мають укр. віддїл.

35. Каменяр, вих. у Киіві як орган учнів середніх шкіл Київа (Фундуклеївська, 55).

36. Київська Земська Газета, вих. що тижня у Київі як орган київ. губ. земства.

37. Київські Ґубернїяльні Вісти, друкувалися в укр. і москов. мовах.

38. Книгарь, лїтопись укр. письменства, щомісячний критико-біблїографічний часопис, присвячений справам укр. видавництва, вих. у Київі під ред. В. Старого вид. Товариство "Час" у Київі (Володимирська, 42). Переди, до кінця 1917. р. 2 карб.

39. Книжний Бюлетень, вих. 2 рази в місяць у Полтаві. Видає Бюро Педагогічне при полтавській губернській управі.

40. Комашня, вих. як орган Київського Союза установ дрібного кредиту у Київї під ред. Ф. Міітушевського. (Інститутська, 3).

41. Конфедералїст, орган укр. соц. — рев. незалежних, вих. двічі на тиждень у Киіві на московській і укр. мовах. (У листопаді вийшло 1. 2. числа).

і 42. Кооперативна Зоря, вих. у Київї коштом і Заходом Дніпров. Союза Споживних Товариств од 1918. р. Передп. 16 карб, річно.

43. Лїтературно-Науковий Вістник, місячник літератури, науки й громадського життя, вих. у Киіві. (Підвальна, 31).

44. Молоде Життя, вих. у травнї 1917. року як час. укр. молодіжі київської VIII. гімназії у Киіві.

45. Народния Волинскія Ізвєстія зукраїнїзувалися.

46. Народня Воля, вих. що дня з 30. цвітня у Киіві. (Хрещатик, 27). Видав Центр. Кооперативний Комітет під ред. Зїаксіїма Ковалевсьхого.

47. Народне Слово, укр. дешева газета, вих. у Катеринославі під ред. Хе. Пазенка (Управа залізничої дороги, юридична часть, Проспект 112). Передпл. 5 карб, річно.

48. Народне Слово, вих. що тижня в Чернигові. Видає Черниг. губерн. Рада селянських депутатів, під ред. В. Еланськчо І. Коновала Рі Т. Осадуого.

49. Народні Бажання, вих. у Ольгополі, подільської губ. як видання ольгопольського відділу Союза подільських Українцїв. під ред. Л. Зосимати.

50. Наш Край, укр. відділ земської газети Народная Жизнь у Катеринодарі. Вістн. СВУ.ч.ІТТ).

51. Наша Спілка, вих. тричі на тиждень у Ромнах полтавської губ., видає Ромекський Союз Кредитових та Споживних Товариств. Передп. на пів року 4 карб. (Освітлює інтереси трудового селянства, робітників та кооперативне життя).

52. Наше Життя, орган петроградського Комітету Укр. Соц. — Дем. Робітничої Партії, вих. у Петрограді (Петроградська Сторона Архирейська вул., ч. б). Переди, чверть річно у 1 карб. 50 к. Перестала виходити з кінцем травня.

53. Нова Громада, щоденна соціялїстична газета виходила від 10. листопада ст, ст. на основі постанови обеднаного засїдання укр. організацій Харкова як орган «Ради Слобідської України> (X. Миколаївська площа 22, «Укр. Будинок»). В редакції мали бути 1 укр. соц. — демократ, 1 укр. соц. — рев. і 1 укр. соц. — фед.

54. Нова Рада, газета політична, економічна й літературна виходить з 25. березня щоденно у Киіві (Інститутська, 22), видає Товариство підмоги лїтературі, науці й щтуці під ред. Л. Ніковського.

55. Перший Крок, вих. в Ольгополі на Поділлі як окружний орган семинаристів київської учебної громади під ред. Я. Нечишалюха (містить статтї на всі теми по всїм віддїлам науки). Передп. 20 карб, річно, число в 50 сторінок 2 карб. (див. «Роб. Газ. ч. 184).

56. Подільська Воля, вих. від липня що тижня у Вінниці як орган безпартійно-демократичний соціяльно-політичного й кооперативно-економічного змісту під ред. Л. Марховича (Миколаївський пр. 70). Видає Товариство «Воля". Передп. до кінця року 5 карб.

57. Праця і Воля, видає укр. організаційне бюро у Вороніжі.

58. Рідне Слово, вих. щотижня у Хоряговг (Соборний пер. 1) як орган харківського органїзацінного комітету.

59. Рілля, двухтижневий хліборобський кооперативний часопис, вих. від 14. жовтня у Київг (Тургенївська, 9). Видає товариство «Український Агроном». Передп. до кінця року 1 карб. 50 коп.

60. Робітник, вих. від червня у Харкові як орган Харків, укр. соц. — дем. партії.

61. Робітнича Газета, вих. що дня з ЗО. березня у Кигві (Прорізна, 28) як центральний орган Укр. Соц. — Демокр. Робітн. Партії під ред. В. Винниченка, потім редакційного комітету,

62. Світова Зірниця, вих. що тижня у Киіві (Фундуклеївська, 25). Редактор і видавець В. Волошиновсьтсий.

63. Селянська Думка, селянська газета, вих. що тижня з 16 серпня у Тараиіі на Київщині як орган Подільської Селянської Спілки. Місячна передплата 48 шагів.

64. Селянська Спілка, вих. що тижня у Полтаві як орган полтавської Ради селянських депутатів.

65. Селянська Спілка, вих. що тижня у Киіві (Монастирська, 6) (див. Калєндар «Просвіти» на 1918. р. ч. 41, можливо рівнозначне з ч. 63).

66. Сонце України, щомісячний журнал літератури, ПОЛІТИКИ й теперішнього життя, вих. у Москві (Тверська, 36, книгарня «Наука і Труд"). Переди, на рік 10 карб.

67. Соціялїст-Революціонер, вих. два рази на тиждень у Полтаві (звертає найбільшу увагу на селянське життя, особливо на земельне питання, вол. земства й на кооперацію). Число 20 шагів.

68. Степ, видає товариство «Просвіта» в Павлограда (Дворянська вул., городська школа, К. М. Зінковсьхому). Число 8 шагів.

69. Стерно, вістник київського укр. студентства, вих. у Еиіві (Педагогічний Музей).

70. Стерно, художньо- мистецький часопис, вих. 2 рази в місяць у Житомірі під ред. 1. Зпранчука.

71. Театральні Вісти, вих. що тижня у Київі (Благовіщенська, 34) як орган Театрального Організаційного Комітету.

72. Украинская Жизнь, вих. що місяця до кінця 1917. р. у Москві.

73. Українець на Зеленому КлинТ, вих. що тижня у Владивостоці, під ред. Л. Боровика.

74. Українська Амурська Справа, вих. що тижня у Благовіщенську на Амурі під ред. Ситницького. Видає Українська Рада.

75. Українська Військова Справа, тижнева військова газета, вих. у Київі від 1. червня (Педагогічний Музей). Переди. 4 карб. Число 10 шагів.

76. Українська Республіка, вих. від грудня 2 рази в місяць у Київі (стоїть на грунті укр. державности).

77. Українська Школа, загально педагогічний журнал для школи й сїмї, вих. що місяця від вересня під ред. С. Русової, Ю. Сірого, Я, Чепіги й С.Черк€ска)а. н у Киівг (В. Володимирська, 43, крамниця «Час: На пів року 7 карб.

78. Українське Пасїшництво, вих. у Киівг Фундуклеївська, 27) від 14. вересня зошитами по 16 сторінок з малюнками під ред. Е. Ар. сипенка. Передп. до кінця року 1 карб. 50 шагів.

79. Українське Слово, вих. в Одесі (Соборна, 2) під ред. Б. Чеховського, як видання одеського українського керовничого комітету.

80. Український Аґроном, вих. 2 рази в місяць у Киівг ЯК видання товариства «Укр. Агроном». Передп. 12 карб.

81. Український Голос, вих. у Ризі, видав Вичонавча Рада Українців (12-ої) армії.

82. Українські Вісти Закавказу, орган інформаційно-безпартійний, вих. 2. рази на тиждень у Тифлісі під ред. (й накладом) Української Громади в Тифлїсї.

83. Українські Медичні Вісти, двохтижневий часопис медико-санітарних справ України, вих. з 1. сїчня 1918. р. ЯК орган Всеукр. Спілки Лікарів (див. «Нова Рада», ч. 217).

84. Хвиля України, вих. що тижня в Хабаровську (поч. скр. ч. 25).

85. Чернигівщина, щоденна громадсько-політична газета, вих. у Чернигові московською й українською мовою. Видання чернигівського губернського земства. 15. карб, річно.

86. Чигиринські вісти, вих. що тижня в Чигирині під ред. А. Гулі (про вихід перших чисел; ДИВ… «Нова Рада», ч. 197).

87. Чорноморська Рада, вих. що тижня в Новорослйсьху під ред. Пр. Воронина. Видав «Чорноморська Рада». Чверть річно 1 карб.

88. Школа й життя, орган ученицького товариства, "Юнацька Спілка", вих. від ЗО. ЖОВТНЯ 2 рази в місяць у Сквирі (Народній Дім).

89. Шлях, вістник літератури, мистецтва та громадського життя, вих. що місяця спершу у Москві, потім у Київї (Мариїнсько-Благовіщенська, 123) під ред. Хв. Коломгшчеика.

90. Юнак, часопись середношюльноТ молоді, вих. у Лереяслаеї на Полтавщині. Видає Переяславська Учнева Спілка. (Перше число вийшло з початком грудня, див. «Нова Рада», н. 205).

Крім того були заповіджені, тільки невідомо, чи появилися, ще отсї часописі:

91. Вістник, орган Головної Укр. Студентської Громади в Ктшг.

92. Досвід, лїтературно-політичний двохтижневик, мав виходити кожного 5. і 25-го у ЗалКу ліфляндської губернїї зошитами в 32 сторінки з вінєтками відомого латишського артиста маляра Грузіна. Видає група незалежних Українців («Нова Рада», ч. 162).

93. Просвітянин, часопис спілок «Просвіт» на Україні, кн. 1. Видає Т-во їм. Шевченка в Київі («Нова Рада", ч.206 з 12. грудня доносила, що «друкується»).

94. Україна, видає для салдатів Український Комітет румунського фронту. («Робітнича Газета», ч. 170, пише, що «Україна» зачне незабаром виходити).

Крім того у Білій на Підляшу виходить заходом і силами Українців полонених тижїйвнк "Одне Слово" під реД. А. СоЛО

Поза територією України в таборах Українців полонених виходять щотижневик „Розвага" у Фрайштадтї в Австрії, два рази на тиж^-день: „Вільне Слово" у Зальцведелї, „Громадсмга Думка" у Вецлярі й „Розсвіт" у Раштатї й від 1918 р. двохтижневик „Селянин" у Зальцведелї.

Заходом "Союза визволення України» до кінця 1917-ого року виходив у Віднї що тижня „Вістнімї СВУ."

Як бачимо із цього спису, між часописями переважають часописі політичного зміста, значна частина припадає на офіціяльні видання земств, укр. рад і громад, організаційних комітетів та селянських, робітничих і салдатських рад, а йайменше припадає на лїтературно-наукові й фахові часописі, яких перед революцією виходило найбільше. Із 94 вичислених часописей було тільки 35 фахових і літературно наукових, але і тут справді фахових було ледви 11, а лїтера-турно-наукових і присвячених театрові й мистецтву 8, коли инші часописі цього відділу (студентські—8, військові—5 і инші) мали характер більш політичний. Майже всї инші часописі, в числї 40, були присвячені ПОЛІТИЧНИМ і громадським справам взагалї або загальним національним та місцевим справам (12 часописей).

Крім того три часописї займалися просвіт-ними справами, три, зглядно чотири, були присвячені науцї, полїтицї н економії, а дві були гумористично-сатиричні.

Що до свого призначення найбільше видань бо 42, звертало ся до загалу й писало, са мовою, приступною для всіх, 28 видань було популярних і призначених для селян (14), робітників (6), війська (4) або для <народу> (4), а крім того виходило 9 часописей для шкільної молоді* й дітей (1).

Для інтелігенції друкувало ся ледви.17 видань.

Не зважаючи на великий зріст партійного життя на Українї, найбільше число видань припадає на загально національні або безпартійні видання, яких було приблизно 52. ПартгйнихМл-сописей, о скільки можна вносити з самих заголовків і вістей у «Роб. Газеті», «Новій Раді", «Вістнику», було не багато, бо ледве 19, з чо^: о 7 припадало на Селянську Спілку, 5 на соц. — рево-люційну партію, 4 на соц. — демократичну партію, 2 на соц. — федералїстів і 1 на самостійдиків.

В дїйсности це число мусить бути значно вище, бо про 16 часописей нема ніяких інфор-мацій, а про дальших 5–6 часописей, видаваних радами робітничих, селянських або салдатських депутатів не зазначено партійної приналежности.,

Як можна було сподївати ся, найбільше видань виходило накладом українеппіх організацій, рад і спілок, разом 59 (з того народнїх; рад і земств 14, Укр. Громад, органїзаційних та керовничих комітетів. Просвіт і инших органїзацій 20, селянських спілок 6, кооперативних спілок 7, військових рад б і т. д.). За партійні гроші друкувалося тільки 13 видань (вчисляЮчи ж селянські спілки—19), а ледви 5 видань виходило коштом окремих накладень. Три видання появлялися на кошти видавців і редакторів. При яких 10 виданнях видавцї не зазначені.

Із самих заголовків, які до того не всюди докладні, не можна бачігги, як часто часописі появлялися, бо аж при 34 виданнях не зазначено часу появи. З инших видань було найбільше тижневиків (І 7) і двотижневиків (11) і вони творять безпечно більшу частину укр. преси. В другу чергу Лдуть місячники, яких значить ся у наших матеріялах Ю.Ловітня преса, цеб то часописі, що виходять частїще тижня, заступлені ще у нас дуже слабо: дневників було 6, одна часо-пись виходила З рази в тиждень, а 4 два рази в тиждень. Публики, яка що дня потребувала б часописі', у нас ще, видно, не багато.

Цікаво ще поглянути на територіяльне розміщення нашої преси, бо з цього можна вносити багато про стан національної свідомости й духових потреб поодиноких земель, міст і губерній.

Головним центром, цїлого видавничого — рі/г»/ на Українї був Ки'іе, де виходило аж 41 видань або, коли дочислити видання київської губериїї в числї 8, рівно половина (50 %) украінської преси. Инші центри, як Харків (5 видань), Полтава (4), Херсон (3) не встигли ще скріпитися, але мають будучину перед собою, як осередки губерній зі зростаючим оживленням українського руху (в полтавській губернп' виходило наприклад 7 видань, у херсонській губ. 4 видання). Поза тим виходило у ґубернїяльних містах, у Житомірі З видання, у Катеринославі 2, в Чернигові 2, Катерииодарї і в Вороніжі по ЛДНОМу виданню. З повітових міст виказують ще Сквира й Ольгопіль по 2 видання, Сміла, Умань, Золотоноша, Біла Церков, Батурин, Елисаветград, Звенигородка, Ромни, Винниця, Павлоград, Чигирин, Переяслав, Катеринодар і Новоросійськ по одному.

Розглядаючи українську пресу по губерніям, дістанемо такі цифри видань: 1) Київська губернія 49, 2) полтавська губ. 7, 3) харківська 5, -4) херсонська хуб. З, 5) волинська З, 6) катеринославська З, 7) подільська 5, 8) чернігівська З, 9) вороніжська 1, 10) чорноморська область 1, 11) кубанська область і і 12) бесарабська туб. І (о СКІЛЬКИ виходила часопись «Україна» для румунського фронту).

Разом виходило на укр. тпергшюріг 80 українських видань, з чого 6 українською й московською мовою. Як на 26 мілїонів людности, що живе в тих губерніях, це здавалося б, небагато, бо одне видання припадає на 325.000 людности, коли в австрійській Україні перед війною одно видання припадало на яких 60^80.000 людности. Одначе, як на початок і як на воєнні часи, це дуже багато, особливо коли взяти значне число неграмотних.

Деякі губернії — й области загалом не мають своїх видань, а то таврійська, курська й ставро-пільська губернїї, і донська область, що разом числять коло 5 мілїонів Українців.

За те гарно заступлені українські кольрні.

Поза границями України виходило 12 видань, з того З у Москві й по одному в Петрограді', Ридзї, Тифлїсї, ХарбинТ, на Кулунді, у Владивостоцї, Благовіщенську, Хабаровську, Валку й Трапезунді.

Такий стан був приблизно з кінцем, 1917. року, бо ж не знати, чи всі часописі виходили до кінця. Наїзд більшевиків стримав на хвилю зріст укр. преси й поробив у НІЙ великі спустошення, одначе тільки на хвилю, й ми певні, що з кінцем 1918. р. число укр. часописей значно побільшиться й покриє густою сіткою цілу українську територію.

2. Українські видавництва

Великий зріст українського культурного руху зазначився не тільки у значно збільшеному ЧИСЛІ часописей, але також у незвичайно сильному прирості видавничих товариств і спілок. Коли перед революцією видаванням книжок займалися здебільша рухливі одиниці, як наприклад покійний Грінченко, М. Загірня, М. Дмитріїв, Єфремов, О. Пчілка й инші, а видавничих товариств було так мало, що можна їх було почислити на пальцях руки, то від нової революції обставини цїлком перемінилися і то на користь. Число власних накладів стало дуже невелике, так як це буває у народів вище розвитих, а за те повстав цілий ряд окремих видавничих спілок, товариств і організацій, що взялися пляново до видавання українських книжок, брошур, нот і часописей.

Початки українського видавничого руху, коли не числити давніших спроб, галицьких видавництв і заграничної діяльности М. Драгоманова в 80-х роках, сягають 90-х років 19-го століття. В 1895. р. Борис Грінченко закладає у Чернігові коштом V, Череватенка перше тривале видавництво книжечок для народу, що перетривало довші часи й випустило цілу низку гарних видань, випираючи чужі лубочні видання. В 1898. р. засновуеться у Петрограді «Добродійне Товариство для видавання дешевих книжок в укр. мові», а майже рівночасно виступає київське видавництво «Вік», що випустило друком багато гарних книжок, між иншим і збірні видання наших кращих письменників.

Очевидно, всї ті видавництва могли видавати тільки книжки гарного письменства, бо на инші видання не дозволяла цензура, яка на приклад у роках 1895–1904 із 230 творів поданих у цензуру не дозволила аж 150. Політичні видання мусїли виходити за границею у Львові і Чернівцях і коло того чимало заслужилася особливо Революційна Українська Партія (Р. У. П.), яка крім брошур видавала нелегальні часописі яГасло-і, в Чернівцях в 1901. і 1902. р. р., «Сілянин" (1903–1905) і <Працю" (1904–1905).

Перша революція видвигнула кілька, нових видавництв, які переважно вдержалися довше, деякі аж до сьогодняшнього дня. Особливо значнішу ДІЯЛЬНІСТЬ розвинули нові київські видавництва «Час», "Лан", «Український Учитель", «Ранок» і «Дзвін». Крім того з тих часів маємо ще видавництво «Шлях» і «Зоря» (для малих видань).

Деякі з них як київська «Боротьба» й «Праця» мусїли скоро перервати свою дїяльність, бо були на тодїшнї часи за «революційні» для цензури, другі прожили ще трохи довше.

в 1906-ім роцї приступає київська «Просвіта» до видавання популярних книжечок і видала їх аж до свого замкнення в 1910-ім роцї кілька-

ДЄС5ГГЬ,

В 1907. р. зачинає у Київі свою дїяльність галицька «Українсько-руська Видавнича Спілка», спершу видаванням «Лїтературно-Наукового Віст: ника» й відбиток із ньобо, а пізнїще й окремих публікацій. Так само переносить ся на Україну львівське «Товариство прихильників укр. науки, штуки й літератури».

Тогож самого року засновуєть ся у Київі заходами професора Грушевського «Українське Наукове Товариство в Київі», яке від 1908. року, зачинає видавання „Записок Наук. Товариства у Київі і инших научних видань, а від 1914. року чвертьрічника „Україна",

Окремо займалися видаванням книжок деякі кооперативи (наприклад Сїльсько-господарське Товариство у Харкові), земства або книгарні та накладчики, як Е. Череповський, Ідйков-ський, В. Яковенко, Волошиновський і т. д., між ними навіть московські, як наприклад Ситін і Гу-банов.

Війна припинила майже цїлком українську видавничу діяльність, одначе треба було тільки подуву нового свобідного життя, щоби відновили ся всі старі видавництва з перед війни, як наприклад «Вік», «Дзвін», київська «Просвіта>, «Добродійне Товариство», «Товариство прихильників науцї і штуці», «Час», «Шлях», «Криниця», «Україн. Агроном,» «Українське Видавництво у Катеринославі», «Видавництво Просвіти» тамже і т. д.

Побіч відновлення старих видавництв повстає цїлий ряд нових.

До видавань книжок, журналів та часописей беруться окремі видавничі товариства, деякі на паях, а инші на. звичайних товариських статутах, дальше зближені до них просвітні товариства, кооперативні спіяки, педагогічні товариства, ВСІЛЯКІ фахові (як лїкарські, фельдшерські й ин.) її станові організації (наприклад військові, селянські, студентські, жіночі й инші), потім офі-ціяльні уряди й організації та комітети, як земства, народні ради, ради депутатів, укр. громади, організаційні й керовничі комітети'йт. ин.

Надзвичайну рухливість проявили дальше поодинокі українські партії, друкуванням і ши-ренням партійної літератури, всїляких метеликів, відозв і плякатів. Зросло теж дуже число приватних підприємців та накладчиків, які, бачучи великий попит на українську книжку, хотіли на НІЙ заробити,

«По трьох роках примусового мовчання— пише в тій справі В. Старий у ПО. числі «Ло-вої Ради* з 10. серпня — розтулились нарешті у-країнські уста, вільно залунало наше слово, за-гукотїли з небувалою силою машини друкарські, що родять похапцем українську книжку, якою набивають ся полицї старих і нових наших книгарень, заповнюють ся і враз порожніють, бо книжка й газета незвичайно швидкою ходою поспішає на село… Нове, вільне слово, рідне слово летить до братів, незрячих гречкосіїв, розтулює їм очі, показує нові обрії, де маячить уже прийдешнє щасливе життя. Хороші часи».

/. Свенціцький, що на сврїх очах бачив зріст українських видавництв за останні місяцї, згадує про це такими словами («Ми й вони», „Ліх&' ч. 51 з 1918. р.)г

«Українські книгарні, що так собі животіли провінціяльними крамничками, стали торгувати як столичні перворядні фірми. Українські газети, що до тепер давали більше клопоту й гризоти видавцям та експедиторам, стали на духи обзаводитись ротаційними машинами (що скоро друкують). Українські видавництва брались здебільшого за такі працї, які можна було випускати 50—100.000 примірників і т. д.».

Українська книжка стала справді насущною потребою так, що скоро зявила ся навіть потреба видавання окремого бібліографічного жур-нала, який зачав виходити у Київі заходом і коштом товариства «Час».

ЦІЛКОМ слушно писав з нагоди того редактор „Нової Ради'^ А. Н'іховсьхий (ч. 130.):

«Дуже важно зазначити самий факт появи українського бібліографічного журнала "Друкарь": адже це СВІДЧИТЬ про те, що наша продукція книжна одразу виросла, поширилась і посіла те становище, з якого її вже стороння сила не стягне. І справді, українське державне життя ще не почалось (це писалось у вересні минувшого року), офіціяльні інстМтуції українські ще майже НІЧОГО не робили і не зробили, а тимчасом у великому числі назвищ і примірників, поборюючи небувалі технічні труднощі, пішла на ринок українська книжка, пішла, і кожна поодинока швидко десь зникає, знаходячи собі покупця й читальника. Це свідчить, що ми одразу скочили на якийсь значно вищий щабель культурности, що потреби нашого громадянства вельми широкі. Стежити за книжкою тепер не легко >^

Зявилася також потреба окремих інформаційних бюр г контор. При волинській Укр. Ра-дї у Житомірг дають СЯ справки (щоденно від 10—1, 4–9) про ВСІ справи книжкового руху й продають ся зараз «розмаїті книжки політичного й белетристичного змісту, а також сучасну біжучу літературу».

Інформаційне бюро при Київськім губернськім земстпві крім справок виготовило (купило й само видало) силу книжок до сучасного політичного моменту на українській мові й має зверх своєї потреби, для продажу сто тисяч книжок 32 назв, за знижкою 207оз>. («Робіт. Ґазета>>, 97.)

У Киіеі заклалось також інформаційне бюро Ьля педагогічних підручникїв для шкіл (В. Володи-мирська, 42).

Таких прикладів можна б навести ще більше, а ВСІ вони разом свідчать про незвичайний зріст укр. ^видавничої дїяльности.

Перейдїм же тепер діяльність тих видав-ництпв і накладчиків, користаючи ся переважно вістками «Робітничої Газети» й «Нової Ради>, які я мав щойно з 50. числа (багато чисел не лійшло). При книжках року не зазначую, бо всі вичислені видання появили ся в 1917-ому роцї.

Благодійне Товариство у Петрограді перенесло ся з Петрограду до Київа (Столипинська, М. Вол од. вул. 31, пом. 20) і мабуть через зміну місця побуту й нових умов не встигло розвину ти більшої дїяльности, бо випустило "Тільки великий календар (цїною 1 карб. 50 к.) і друге доповнене видання книжки Е. Чикаленка: Розмова про мову (стор. 32, 20 коп.) та заповіло, що незабаром вийде друком книжка О. Кисіля: Український вертеп (з малюнками).

Незвичайно живу видавничу діяльність розвинуло Товариство „Вернигора" у Київі, яке, як подає «Нова Рада», за пять місяцїв дїяльности видало книжок та брошур 22 назви у 510,000 примірників і листівок, плякатів та портретів 350.000 прил\., разом 860.000 примірників, а. до кінця 1917. року випустило друком понад ЗО пе-редруків і кілька нових книжок у кількох (окремо нумерованих) секціях: Полїтично-аґітацій-ній (понад 15 чисел), Лїтературно — історичній, Клясичн'й, Науковій, Дїточій і Військовій.

Товариство «Вернигора» прислужило ся дуже тим, що з самого початку, коли щойно зачинав ся видавничий рух на Українї, випустило багато актуальних книжечок, особливо освідом-ляючого національного змісту.

Маючи нагоду власноручно оглядати значну частину видань «Вернигори>, подаю їх в поаз-бучному порядкові:

Б. К.: історія українського народа (Стор. 48, цїна 50 коп.).

Велика шкільна мапа' України (72)х(132 СТ.) на 5 фарб. (Цїна З карб. 50 коп.)

Возняк ЗІ.: Наша рідна мова (15 коп.).

Дефое: Робінзон Крузо (50 коп.).

Каупехізм Українця (20 коп.).

Кобилянська О.: Юда, новеля (Стор. 16).

Маковей О.: Подорож до Київа. Поезії (Стор. 46, 25 коп.).

Молїєр: Тартюф. Переклад В. Самійленка, з ілюстраціями, передмова М. Вороного,

Мученш- за волю України гетьман Павло Полуботок, з портретом (10 коп.).

Пічгие: Так мовив Заратустр)а.

Островський О.: Руйнування Батурина. Історичне оповідання (25 коп.).

Пачовський Б.: Гетьман Петро Дорошенко, з портретом (Стор. 7, 8 коп.).

Летрен-ко — Попович: Українська граматика для народнїх шкіл, ч. 1. (Стор. 32, ЗО коп.).

Поезія війни. Сучасна війна в поезії австро-угорської України (Стор. 16,» 15 коп.).

По Рудницькому: Коротка географія України. Част. І. (50 коп.).

Рахо€сьхий І.: Расовість Українців.

С. Я. і А. Хомик: Опис рідного краю. Коротка географія України. Дві части (по 50 коп.).

Франтсо 7. Королик і. медвідь (ілюстр. казки).

Франью І.: Лисичка кума. Вовк старшиною (ілюстровані казки).

Фраико І.: На святоюрській горі та Іван Вишенський.

Франхо І.: Як воювали Запорожці?

Хомик А.: Російські Установчі Збори чи: міжнароднїй конгрес (12 коп.).:

Цегельський.7.: Історія української держави й боротьба за її відбудовання (8 коп.).

Шерстюк Гр.'. Граматика, часть 1. і 2..

Крім того приймала ся вже передплата на книжку проф. львівського університету С. Руд-ниціхогп: Україна, земля та народ. Мало бути 430 сторін, великої вісїмки, 26 ілюстр. на крейдяному папері й 11 мап. Передплата 6 карб.

Із карток бачив я тільки одну листівку: Б. Хмельницький і переяславський трактат, яка була репродукована у «Вільному Слові».

Колись вельми рухливий „Вік" зазначив ся тільки 3. виданням праці Єфремова С: Історія українського письменства (6 карб.).

Товариство „Волошки" (Київ, Жилянська 20) видає часопись для дїтей «Волошки».

Видавниче Товариство „Воля" видало у Вінниці' (Миколаївський проспект, 70) дві книжечки:

1. Щириця Ю.: Земельне питання (40 к.).

2. Шглнов Г.: Що таке державна власть (40 коп.).

Видавництво „Воля й Доля" випустило /дг^в. «Нова Рада», ч. 197) отсТ видання:

1. Руданський Стл Мазепа. Історична поема (25 кой.).

2. Лереяславський трахтат (плякат) (5 коп.).

3. Лума про Тараса Шевченка (25 коп.).

4. Кобець О.: Тарасова Ніч. Драматичний малюнок (25 коп.). -;

Дальше видало воно 15 світлин до Шевченка.

Видавництво „Гасло" у КиШ надрукувало, як знаємо з «Роб. Газети» (ч. 178), 8 книжечок, з яких відомі нам числа:

6. Федорченко І.: По закону й инші оповідання.

7. Федорченко І.: На передодні. Піснї волї та недолі.

8. Федорченко /.: Погробовець Запоріжської Очі. Історичний нарис проф. Дубецького. Переклад з польської мови з додатками й одміна-ми (40 коп.).

Артистичне видавництво „День" видало художні, друковані за кордоном фарбами портрети Шевченка, призначені спеціяльно для шкіл і установ (цїна 1 карб.), малі портрети* Шевченка (по 50 коп.) і инші видання, які продають ся виключно в крамниці «Час» (Київ, Володимир-ська, 53).

Видавництво „Десна" в Черншові; як доносить- «Нова Рада» (ч. 160), готувало шкільні підручники для нижчих і середніх шкіл, а з окрема «Підручник для середніх шкіл по ГИҐІ6НЇ»

в. Базілевича. Мало також випустити Байки Глгбова. Чи що вийшло накладом цього видавництва, не знаємо.

У Петрограді існувало видавництво „Джерело", яке випустило, як перше число, третє видання книжки £. Грїнченка: Якої нам треба школи (Стор. 16, цїна 10 коп.).

Після кількалітньої перерви приступило до дальшого видавання книжок і видавництво, Дзвін", якому з давнїщих часів завдячуємо між иншим видання творів Винниченка, й яке виданими зараз книжками показало, шо додержує давніх традицій, а це, щоб* книжки як ідейним змістом, так і зверхнім виглядом задоволяли широкі круги України.

У 1917-ім роцї «Дзвін» випустив З книжки:

Винничен-ко Вл Федько Халамидник (ЗО к.).

Винниченхо В.: Салдатики (25 коп.).

Садовський В.: Про професійні СОЮЗИ (25 к.).

Крім того друкували ся й мали скоро вийти отсї книжки:

Винничептсо В.: Боротьба (з листів студента, висланого в салдати).

Марковий Д.\ Твори, два томи.

Садовський В.: Капіталізм і соціялїзм.

Українські казки для дТтей, З малюнками. Частина 1. і 2. під редак. В. Винниченка й Ю. Орого.

Видавництво «Діло» в Одесі випустило дві книжечки:

1. Чернявський А.: До рідного люду (ЗО к.),

2. Охрименко 3.: Аритметичний задачник для шкіл народнїх і низших кляс шкіл середніх Часть І. (1 карб.).

Видавниче Товариство «Друкар» зачало свою ДІЯЛЬНІСТЬ у Петроградї, де мало свою друкарню й книгарню, й видало там повне видання творів Г. Шевченка: Кобзар, у двох томах (по 1 карб. 25 коп. за том) і дві брошури:

Програма Укр. Радикально — Демократичної Партії.

Робітничі пісні.

Крім того приготовано до друку:

Винничеико В.: Салдатики.

З кінцем осенї «друкар» перенісся з друкарнею й книгарнею до Київа (Хрещатик, 50), а в Петрограді лишив тільки філію книгарні (Петр. стер. В. Проспект, д. Лі 1.).

Катеринославське соц. — демократичне видавництво „Каменяр" (адреса: «Книгарня Слово») випустило кілька партійних видань:

1. Дікштайн'. Хто з чого живе? (ЗО коп.).

2. Програма, статут і резолюції, ухвалені на конференції 4.—5. квітня 1917. р. у Київі (25 к.),

3. Левинський Б.: Що таке соціялїзм (ЗО к.). В «Робітничій Газетї» (ч. 201) згадуєть ся,

що київське видавництво „Книжник" видає Мапу Укр. Республіки, в фарбах (вул. Прорізна, 2 карб.).

Видавництво „Конфедералїст" у Київі випустило дві брошурі:

Маевський Ж.: Червоний імперіялїзм. Часть І. По шляху контр-революції (Сторін 16, 25 к.).

Маевський Й.: Федералїзм (Сторін 16, 25 к.).

До найбільше рухливих видавництв належить київське видавництво „Криниця", яке закороткий час видало 40 книжок, між ними ю'лька гарних шкільних підручників, з яких знаємо про слїдуючі:

Біографія М. СІ Гругиевськпго з портретом (40 коп.).

Васіільченко С: Три сестри. Левень. Княженко. (Казки).

Басильченко С: Чорний Орел. Казка з малюнками (ЗО коп.).

Вікг/л: Про автономію (15 коп., розпрод.).

Болоховський Ф: Як мужик попав у ярмо? (20 КОП-).

Гаршин В.\ Жаба-Мандрівниця (казка) (15 к.).

Григорїев-Наш: Про навчання дітей ріднТЙ історії (50 коп.).

Григорїев-Наш: Хто ми, й що нам робить (20 коп.^.

Григорієв-Ніш: Якої республіки треба бідним людям (15 коп., розпродано).

Грінченко Б.: Граматика для науки читання й писання (70 коп.).

Грінченко Б.: Листи з України Наддніпрянської (1 карб. 36 К-).

— Грінченко Б: Як жив український народ? (ЗО коп.). г^: ^. -^^.'^лгч;^,

Грінченко Б.: Якої нам треба шкоди. 4. видання (Стор. 31, 20 коп.).

Грінченко Б. і М.: Рідне Слово. Книжка для читання в початкових школах і перших кля-сах гімназій (З карб. 25 коп.).

Лгкштайн С: Хто з чого живе? Доманицький Вл Життя Тараса Шевченка (ЗО коп.). ^К? — 5"-

Драгоманів В.: Автобіографія.

„Віра й громад, справи (10 к.).

„Листи на Наддніпрянську У-

країну (2 карб.). „Швайцарська_спілка|^(25 к.).

Єфремів С: Як визволити ся робочим людям з бідности (про працю й капітал) (50 коп.).

Єфремів С: Як люди прав собі добувають (25 коп.).

Заггрня М.: Про виборче право (25 коп.).

Загірпя М.: Про державний лад у всяких народів (50 коп.).

Загрня М.\ Хто народові ворог?

Коцюбинський М.: Дорогою цїною (75 к.).

Коцюбинський ЗІ.: Іван Франко (25 коп.).

Коцюбинський З/.: Пятизлотник (ЗО коп.).

Коцюбинський ЗІ.: Харитя. Маленький грішник. Ялинка (ЗО коп.).

ЗІатвїів: Півник та Курочка (15 коп.). „Кіт та Лисиця (40 коп.).

ЗІитрусь: Киижка дїткам для розваги, з малюнками (35 коп.).

Курило О.: Початкова граматика укр. мови для народнїх шкіл Ч. І. (70 коп.).

Левицький-Нечуй І.: Запорожці (ЗО коп.).

Лисичка та Кіт. Гуцульська казка.

Лободовський: Дїтські піснї та казки, з малюнками (1 карб.).

ЗІамїн-Сибіряк: Лїсова казка (20 коп.). „„Упертий цап. Казка з мал.

(60 коп.):

Назарук О.: Суспільні кляси (20 коп.).

Олесь О.: Поезії. Том 5. На зелених горах (З карб.).

Шснг волї. Збірка революційн. віршів (10 к.).

Титаренко С: Дитяча розвага. Збірник забавок для дїтей (1 карб. ЗО коп.).

Тристан Бернар: Пригода 7. квітня. Комедія на 1 дїю (ЗО коп.).

Українські казочки з мал. (40 коп.). Франко І.: Панські жарти (15 коп.). Франко І.: Зетрег Іігв (1 карб. 80 коп.).

Четга Я.: Задачник. Рік І і II для початкових народнїх шкіл.

Шевченхо Тл Кобзар.

„Заповіт та инші вірші (15 к.).

„Сон (У всякого своя доля)

(10 коп.). „Царі (15 коп.).

Якого ладу нам треба? (20 коп.). Т-во «Криниця» видавало ^,Музичиу Біблїо-текг/" під. ред. О. Кошиця й видало отсї твори:

1. Ще не вл\ерла Україна. Музика — К. Оте-ценка (10 коп., розпродано).

2. Ще не вмерла Україна. Музика Січин-сікого (20 коп.).

3. Слава Вкраїнї. Гимн на 4 голоси. Муз. К. Стєценка (50 коп.).

4. Заповіт Т. Шевченка. Розклад на 4 голоси М. уіевицького (40 КОП.).

5. Поклик Соколів (чи не Вінцковського?) (ЗО коп.).

Крім того вже друкували ся й мали поя-вити ся («Нова Рада», ч. 196 з 28. листопада):

Біду собі купила. Для мішаного хору О. Кошиця.

Дума про Нечая. Для чоловічого хору О. Кошиця,

Вкраїно Мати. Кат сконав. Для мішаного хору К. Стеценка.

Ще не вмерла Україна. Розклад на 4 голоси. З/. Левицікого.

Прометей. Для-чолов. хору К. Стеценка.

Журавлї. Для одного голосу Кошиця.

«Криниця» випустила теж листовні картки з портретами Дорошенка, Драгоманова, Мазепи, Полуботка, Стефаника, Франка, Хмельницького, Шевченка (по 10 коп.).

Товариство має власну книгарню у Київі (Нестерівська, 27), в якої ціннику виказано ще отсї книжки, що друкують ся:

Білоусенхо О.: Баю-Баю. Читанка для дїтей молодшого віку.

Білоусентсо о..-Колобок! Казка з малюнками.

Басильченхо С: 9 книжок писань, а то: Казка, з мал… Чарівна Коза, Циганка,'Мужицька арих-метика, З дитячих лїт, Святкові зорі. На перші гулї, гумор, пєса на 1 дїю і Не співайте півнї, не вменшайте ночі, пєса у З малюнках.

Григорієв-Наш. Історичні пісні (з поясненнями).

Коцюбинський Мл Повне зібрання творів, том І і II.

Лащентсо: Про мирові суди.

Франка І.: Мойсей. Поема.

Франка І.: Нарис історії українсько-руської лїтератури.

Українське видавництво В. Лубняка в містї Кобеляках на Полтавщинї (Покрівська вул., дім Лосева) випустило отсї книжки:

Дубняк К: Російсько-український словничок термінів географії й природознавства. 3. доповнене видання (45 коп.).

Перше видання вийшло п. заг.: Рос-укр. словник термінів природознавства та географії.

Цїна 35 коп. Склад вид. Миргород, К. В. Дубня-кову.

Дубняк Кл Початок. Перша читанка після азбуки (80*коп.).

Пісні волї (40 коп.).'

Крім того приймало замовлення на Календар на рік 1918. («Н. Рада^ ч. 137).

Це видавництво ідентичне мабуть із Видавництвом Мо — зе — ро в Кобеляках, про яке «Нова Рада» (ч. 162) доносила, що незабаром випустить із друку:

Початок. Перша книга після букваря.

Спутник щетовода.

Книжки задля дїтеіі, ріжного змісту.

Український словник.

Видавництво „Народній Стяг" у Одесі (Юріевська, 17, Юрій Липа) видало кілька книжок самостійницького змісту:

З тайни присяги Мазепи. Листівка (7 к.).

Носіть свої ознаки. Про національні барви (7 коп.).

Королівство Київське по проекту Бісмарка (12 к.). ' Гетьман І. Мазепа. З малюнком (25 коп.).

Липа І.: Казки про волю. Гомін по діброві (ЗО коп.).

Союз визволення України (Стер. 32, 25 к.).

Друкували ся ще.

.Іипа І.: Княгиня Чайка. „Юрасїв сад.

Видавниче Товариство „Основа" на паях у Київі розвязало ся, не видавши мабуть нічого. В «Новій Радї» (ч. 211) була оповістка правління С. Єфремова, Ф. Матушевського й скарбника М. Синицького, що за згодою більшости пайщиків паї товариства передають ся видавництву «Час».

Видавництво „Понулярно-наукова бібліотека імені' Тараса Шевченка" мало з 1. жовтня видавати що тижня один номер бібліотеки, яка, як каже оповістка в «Н. Раді» (ч. 134), буде необхідним і дуже помічним підручником для всіх просвітних органїзацій і ширення просвіти серед укр. народу (Київ^ Велика Житомірська вул.^ Че 12). Чи що з того вийшло, не маємо вістей.

Видавниче Товариство „Праця" по виданню книжок наукового змхту скликало загальні збори на 17. грудня.

Видавництво „Ранок" у Кагг. еринодарі (Книгарня «Слово») мало видати пять книжечок: Ене-їду Котпллревсьхого, Переклади Квітки (для шко-ли)^ Збірничок байок (теж), Назара Стодолю Шевченка й кя.?к7і Канівець. Коротенька історія.

Видавниче Товариство „Рідна Стріха" в Могилевг Подільському (склад видання в Товаристві «Просвіта») видало збірку «Вільне Слово. Пісні й поезії» (50 коп.).

Соціялїстично-революц. Видавництво „Рух" у Харкові (Ярославська, 21) видало отсї книжки:

1. Качинський: Що робити з землею?

2. Толстой Лл Невже так треба?

3. Алексєєв Е.\ Вселюдне, рівне, просте і потайне виборче право.

4. Заливний А.: Хто воює, а хто грабує. Крім того друкували ся:

1. Зах С: Земля хліборобам.

2. Коряк Б.: Не к Різдву, а Великодню.

В цїлях найширшого розповсюдження серед народу медичних, сїльсько-господарських та инших знань Видавництво „Село" вадало у Вінниці серію плякатів для розвішування їх на стї-нах у споживчих та кредитових товариствах, біблїотеках-читальнях «Просвіт», земських лікарнях, школах і т. ин.:

1. Десять заповідїв матерям (як доглядати й годувати малих дїтей). Склав лїкар Модєст Левицітсий (10 коп.).

2. Десять заповідїв здоровля. Склав лїкар Модєст Левицький.

3. Бережіть ся сіфілїсу. Склав лїкар Р. Ле-щипсьхий (10 коп.).

4. Просьба коня. Як годувати й ходити коло коня (10 коп.).

5. Просьба корови (10 КОП.).

6. Десять заповідїв членам товариських крамниць. *

Видавництво „Сім** у Киіві зазначило ся прегарною книжечкою:

Чи є в нас по закону автономія? (20 коп.), де обговорюєть ся справа переяславської умови.

Видавниче Товариство „Сїяч'* у Черкасах на Київщині (Олександрівська вул., 104) виявило живу видавничу діяльність і видало:

Артмовський-Гт/лак П.: Твори ^50 коп.).

Гребінка Є.: Приказки (ЗО коп.).

Ді/ми кобзарські (75 коп.).

Грінченко Бл Іван ВиговсБкий (1 карб. 80 к.).

Грінченко в.: Без хлїба (40 коп.),

Павло хлібороб (40 коп.).

Про книжки (85 коп.).

„Братства й просвітна справа

(50 коп.). „Про пустинї (1 карб.).

Кащеико А.: За що? (55 коп.). Коваленко Г.: Людина і громада (85 коп.).

„Жарти життя (З карб.).

.Іевицький М.: Як писати службові папері українською мовою (50 коп.).

Ожешко Е.: Хам. Повість (З карб.). Сумцов М. проф.: Вага.і краса української народньої поезії (85 коп.).

Франко І.: 8етрег Ііго (1 карб. 80 коп.). Черкасенко С: Убитий Жид. Казка (20 к.). Черкасен-ко С: Як вродила ся пісня. Казка (25 коп.).

Друкувалися й мали скоро. появити ся («Нова Рада», ч. 206 з 12. грудня) отсї книжки:

Кащенко А.: Дрібні оповідання.

Коваленко Г.: Оповідання з укр. історії для початкових шкіл (2 карб. 75 коп.).

Левицький-Нечуй І.: Старосвітські батюшки та матушки (повість).

Левицький ЗІ.: Язик, нарєчіє ілї говор?

франка І.: Поеми. „Похорон.

Крім того Товариство готувало до друку коло 50 усяких видань, між иншим твори Франка (Учитель, Хрещення Володимира, Перехресні стемски, Для домашнього огнища, Батьківщина,

Зівяле листя, Украдене щастя, Данте Алїгієрі, Сїм казок), Нечуя Левицького (Бурлачка, Чортяча спокуса, Перші київські князі', Татари й Литва на Україні", Унїя й П. Могила, Біда бабі Палаж-цї, Біда бабі Парасцї, Голодному і опеньки мя-со), Модеста Левицького (два томи), Ореста Левицького (Волинські оповідання, Полтавські оповідання, Шкільні спогади), Черкасенка (Пріо небо, дві части, Дїткам, казка), Сумцова (Лєонар-до да Бінчі, Укр. співцї й байкарі, Історичні зразки укр. лїтер. єднання, Слобідсько-укр. історичні піснї), Кулїша (Мих. Чернишенко), Манжури (поезії), Н. Романовички (життя людське), К^щен-ка: Історію запоріжського війська, Степового: Запоріжський зімовник, переклади повістей Єжа і так дальше.

На замовлення товариства перекладали ся далі твори М. Гоголя й Тургенєва й писали ся історія Риму й історія Болгарії.

Видавництво „Слово" в Катеринославі видало між иншим дві книжки:

Зелений гай. Віршики й казки, з малюнками для дітей, зложила Олена Лчхлуса. 2. видання (Стор. 32, 16°, 50 коп.). Томпсон Сеттон: Зайцеві пригоди. Опов. для дїтей. Переклав Михайло Кривенюк (Стор. 20, 16°, 45 коп.).

У Киіві появило ся 1. число Видавництва Товариства „Стара Громада":

Русоеа С.: Що то є автономно-федеративний лад (Стор. 40, і)0 коп.).

Відновило свою діяльність і „Товариство прихильників науцї і штуці" у Київі, яке видавало щоденник «Жова Радат> й готувало до друку літературну спадщину Карпенка-Карого в пяти томах,

„Українська Видавнича Спілка" у Киіві (вул. Софіївська 7), видала збірку 27 пісень:

Ще не вмерла Україна (2 карб. 25 коп.).

Українські колядки Л. Кудрицького з нотами для хорів.

Чи книжка: Оповідання С. Черкасенка. Вони перемогли (стор. 233, 2 карб.) вийшла накладом цеї Спілки, чи „Українсько-Руської Видавничої Спілки", що під час війни друкувала дово-лї багато в Галичині (наприклад твори Стефа-ника, Гнатюка і т. д.), не можна на певне сказати.

Товариство „Українська Хата" у Херсоні випустило:

Українсько-руський словничок до «Кобзаря» Шевченка (Стор. 83, 75 коп. Х

В часописях була оповістка про „Українське Видавництво А. Кащенка" у Катеринославі (Басейна, 8), але блищих вісток про нього не маємо.

Під час війни 28. березня 1916. р. заснувало ся „Українське Видавництво у Катеринославі" (адр. Книгарня «Слово»), яке з кінцем першого року існування мало близько 100 членів з паями по 25 карб, і видало 9 та підготовило 20 книжечок, із звідомлення з дїяльности, від 1. січня 1917. р. поміщеного в «Новій Радї», довідуємо ся, що в видавництво поступило 39.194 карб. 47 коп., за які видруковано більше десятка дитячих книжок у ЧИСЛІ 139.000 примірників. Збори доручили окремій комісії відшукати придатну для видавництва друкарню. Ухвалено передати на будуче перегляд нових рукописів і редагування редакційній комісії, головою якої вибрано Л. Біднову.

З виданих книжок — знаю про такі: Дзелень-Бом. Збірник віршів для дїток дошкільного віку, складений слухачками Українками Київського Фребелевського Інститута, з передмовою С. Русової й вступною статтею редакторки В, Чсредииченкової. 2. видання. Ц. 1 к.

Малюйте дїти! Перша книжка для розмальовування (80 коп.).

Загірия М.: Про виборче право (ЗО коп.).

Гргпченко Б: Як жив укр. народ (ЗО коп.).

З давнїщих видавництв дуже живу дїяль-ність проявив київський „Час", який 22. липня відбув загальні збори, щоби нарадити ся над тим, що «обставини моменту ставлять перед товариством завдання великої ваги, видання шкільних бібліотек, одривного календаря, періодичного органу, органїзації крамної комори, поширення власної друкарнїі т. д. «Цю програму товариство старало ся перевести в життя й крім видавання книжок для загалу й шкільних підручників (між иншим другого видання Української Граматики Є. Тимченка (цїна 2 карб.) приступило від вересня до видання щомісячного критико-біблїографічного часопису, присвяченого справам укр. видавництв п. з. Книгарь. Літопись укр. письменства, який згуртував під редакцією В. Старого самих кращих українських письменників і критиків як П. Богацький, А. Вечорницький, П. Гай, О. Дїхтяр, Д. Дорошенко, В. Дубровський, Т. Єфремів, М. Жученко, Б. Ко-рольов, М. Левицький, Орест Левицький, П. Михайлович, А, Нїковський, М. Павловський, П. Понятенко, М Порш, В. Прокопович, Л. Ста-рицька — Черняхівська, Ю. Сїрий, М. Сріблян-ський (Шаповал), проф. Є. Тимченко, Н. Три-кулевська, К. Широцький, О. "Шульгин, А. Яков-лев і ин.

Видавництво «Час» видало Одривний календар на 1918. р, і створило власну «крамну контору» у Київі (Володимирська вул., 42).

Видавництво „Шлях", теж київське (Мар. Благовіщенська, 123), випустило 7 нових видань:

1. Аггенко О.: Вільний театр (25 коп.).

2. Аггєнко О.: Революція духа (думки з приводу реформи церкви) (25 коп.).

3. Коломійченко Хведір: Економіка й Україна (15 коп.);

4. Коломтченко Хв.: Революція й життя. Будівництво України (25 коп.).

5. Мандес Катюль'. Поезії в прозї. З французького переклав Микола Зоряний (50 коп.).

6. Лічета В.: Прилучення України до Москви в московській історичній лїтературі (35 к.).

7. Хоткевич Гнат: Авірон. Библїйна повість (друкувала ся).

Чимало книжок видано також заходом і коштом „Просвіт", які крім просвітної роботи звернули увагу і на видавництва. В цїй справі був окремий реферат на зїздї «Просвіт» дня 5 і 6. жовтня й референт В. Королів домагав ся утворення по ґуберпїяльних містах редакційно-видавничих просвітянських комісій для того, щоб упорядкувати видавничу діяльність <'Просвіт», щоб не видавати книжок подвійно та щоб видавати тільки книжки, які ДІЙСНО підходили би як по укладу так і по змісту для широких на-роднїх мас. Щоби видавничу справу забезпечити коштами, референт радив утворити видавничий просвітянський кооператив, рекляму, кольнорта-жу й т. ин. ЗТзд ухвалив завести предложені комісії і скликати анкету в видавничій справі.

Видаванням книжок займалося, о скільки маємо вісти, 9 «Просвіт».

І так "Просвіта» в Білій Церкві видала два метелики:

Земельна справа (5 коп.). Левицький М.\ Рідна мова (10 коп.). Винницька «Просвіта» випустила кілька маленьких брошурок на самі актуальні теми:

1) Трактат України з Московщиною 1654. р. і Універсал Центральної. Ради 1917. р.

2) Українські пісні волі (10 коп.).

3) Що тахе товариство <-Просвіта-» і як його заснувати (5 коп.), де подано мету завдання й перший плян дїяльности «Просвіти» на селї, адреси книгарень і періодичних укр. видань.

4) Хто такий був Іван Фрапхо (15 коп.).

5) Щиригія Ю., ' ТермінольогІя і програма систематичного курса арихметики (стор. 32, без ціни).

У Винниці" теж, можливо, що також накла-. дом Просвіти вийшли оповідання Леся Марто-вича: ВІЙТИ й Смертельна Справа (стор. ЗО, ціна 20 коп.).

Гельсінґфорське товариство «Просвіта» дру-* кувала словарні працї і так як ч. 2:

Безкровний Ф. і Переясяавець І.: Українсько-руський словник, 5.000 слів (80 коп.).

Крім того заповіло («Нова Рада», ч. 162) такий же великий словар 320.000 слів за цїну З карб.

Золотоношська «Просвіта» виступила з цілою бібліотекою, з котрої знаємо тільки. про отсї числа:

3. Злобтцев Ж: Про землю (25 коп.).

4. Автономія України (ЗО коп.).

5. Найкращі здобутки Великої Французької Революції (15 коп.).

Всї книжечки написано дуже гарно й популярно.

Товариство «Просвіта» в Катеринославі випустило отсї книжечки:

1. Комаренко О.: Про український народ (8 коп.).

2. Каги. енко А.: Бусурманська неволя в укр. народній поезії (20 коп.).

3. Черняхівський Гл Т. Шевченко і славяно-фільство.

4. Грінченко Б.: Чудова дївчина та инші^ оповідання (35 коп.).

5. Ще не вмерла Україна. Збірка революційних пісень.

6. Грінченко Б.: Як жив укр. народ (25 коп.).

7/ Шевчеико Т.: Заборонені поезії (50 коп.).

8. Винниченко Б.: В чому наша сила. Статті

3 «Укр. жизни» (ЗО коп.).

Під заголовком "Листки Просвітив" вийшли

4 метелики:

Чи зараз ділити землю? (З коп.).

Для чого потрібна Укр. Селянська Спілка (2 коп.).

Про Установчу Раду (З кой.).

Цар та республіка.(З коп.).

Живу діяльність проявила в тім напрямі «Київська Просвіта», а саме її видавнича комісія, зложена з З—5 душ. За невеликі гроші, а це за членські вкладки, позичку київського земства (1.000 карб.) і приватні позички лікаря Біського (О тисяч) і проф. Ганїцького (2 тисячі), «Просвіта» встигла видати в 50.000 примірників, як першу книжечку ПОЛІТИЧНО економічної серії, два видання В. Еорольова: Про народне самоврядування (земств) (стор. 32, 35 коп.) і 3. видання книжки С. Єфремова: Т. Шевченко. Життя й діла (75 коп.), та приймила до друку Грїнченка Бл Ііро укр. козаків і Турків. — >Чл;

Від грудня «Просвіта» приступила до видавання органу всїх «Просвіт» «Просвітянин».

З видань Лубенської „Просвіти" відомі нам отої:

Саєнко Михл Як треба провадити збори. 2. видання, доповнене (стор. 16).

Шевченко Т.: Заборонені твори. Чотири метелики по 5 коп.

Проскурівська „Просвіта" видала книжечку Т. Верхола: Про Просвіти (11 коп.). Була-ще за-повіджена книжка: Наше минуле й сучасне (25 коп.).

Харківська „Просвіта", як доносить «Юж-ний Край» з 16. вересня, ухвалила на своїх загальних зборах дня 14. вересня на основі реферату проф. Багалїя, зорганізувати комісію для видання популярних брошур, одначе не знати, чи що видала.

Кооперативні спілки й союзи займали ся теж видаванням книжок і часописей.

Найбільшу діяльність зпоміж них розвинув „Дніпровський Союз Споживчих Товариств у Київ!" (вул. Воздвиженська, 1), який з 1918. року мав видавати кооперативну часопись „Зоря'', а крім того видрукував укр. кооперативний календар на 1918. р. „Товариш" (35 коп.).

Золотоношське Кооперативне Товариство видавало до спілки з місцевою «Просвітою» й з повітовим та міським комітетами ^тср. пародню газету „Вільне Слово" (2 р. на тиждень).

„Кубанський Центральний Союз установ дрібного кредіту" видав український буквар, уло-жений комісією при кубанськім Українськім Товаристві Шкільної Освіти у Катпериподарі (35 к.).

„Полтавська Спілка Споживчих Товариств" видала 1. вересня:

Український Буквар С. Русової, складений по підручнику А. Потебнї (35 коп.) і

Лист від Українцїв-Католиків з Київа до селян та міщан Українців римо-католицької віри (стор. 19, 20 коп.).

„Роменський Союз" кредітових та споживних Товариств видавав тричі на тиждень часо-пись „Наша Спілка'^.

Незвичайно живо зазначили свою участь у видавничому рухові товариства шкільної освіти і взагалі педагогічні організації, а особливо Товариство Шкільної Освіти й Всеукраїнська Учительська Спілка.

„Товариство Шкільної Освіти" або доклад-нїще «Товариство розповсюдження шкільної освіти на Українії зорганізувало ся в Киіеі (Велика Володимирська, 42) зараз після революції заходом Стешенка й займало ся не тільки ширен-ням освіти, але й видаванням шкільних підручників. Щоби завести лад і плян у видаваннї шкільних підручників, Товариство скликало було наради видавництв, між иншим головних заступників шкільних видавництв «Українська Школа», «Криниця», «Вернигора», Череповського і т. далї, після чОго засновано «Шкільне Інформаційне Бюро*, яке зібрало відомости у видавництв про те, які шкільні книжки, коли і в якім числї вийдуть. Товариство займало ся уложен-ням термінольогії, розсилало її й збірало адреси лекторів, що хотіли б де небудь читати лекції.

Крім того Товариство видало в Київі (Сто-липинська вул., 31, пом. 20) отсї підручники:

1. Арихметика. Систематичний курс Ч. 4. Б. Шарка. Підручник для гімназій і вищих початкових шкіл. Цїна 1 карб. 10 коп

2. Геометрична термінольогія. Програма основного курсу геометрії. Ціна 25 коп.

3. Стешентсо О.: Рідні колоски. Читання для молодших клясів гімназії. Частина І, з рисунками та малюнками художників.

4. Лободовсьхий З/.: Дїтські піснї, казки й загадки. Перша книжка після букваря, з рисунками П. Холодного. Цїна 1 карб. {Лив. теж Видав. «Криниця»).,

„Всеукраїнське учительське видавниче Товариство" засновано Центральним бюром Всеукраїнської Учительської Спілки. Членами товариства можуть бути укр. учительські спілки й окремі учителї й учительки, що внесуть пай 25 карбованців.

9. грудня відбули ся установчі збори Товариства. Від вересня Спілка видавала загально-педагоґічний журнал «Вільна Українська Школа» (під ред. Черкасенка), а крім того видала деякі книжки.

Ряд цїнних підручників випустило видавництво „Українська Школа" під орудою таких досвідних педагогів як С Русова, Ю. Орий, Я. Чепіга й С. Черкасенко, які видавали і місячник «Укр. Школа*:

Черхасєнко С: Початок. Граматика до науки читання й письма (60 коп.).

Черкасенко С: Рідна школа. Читанка. Рік другий.

Чепіга Я.: Задачник для початкових народ-нїх шкіл. Рік перший. (Стор. 64, 65 коп.).

Чепіга Ял Задачник для поч. нар. шкіл. Рік другий. (Стор. 64, 65 коп.).

«Українська Школа» випустила дальше отої числа „Української Педагогічної Бібліотеки^':

1. Ту сова С: Нова школа.

2. Науменко В.: Загальні принціпи українського правопису.

3. Чепіга Я.: Проект укр. школи.

4. Лотапенко Р.: В сучасній ШКОЛІ

5. Черкасенко С: Шевченко й дїти. Черкасенко С: Шевченко педагогом.

6.'Рідна Школа. Рік перший.

7. Русова С: Географія України.

8. Задачник. Рік 3-ий і 4-ий.

9. Левитський О.: Методика укр. мови.

10. Чепіга Я.: Методичні замітки до навчання грамоти по слуховому мето;ог,

11. Русова С: Методика коллективного читання.

12. Сірий Ю.: Природознавство в школї.

13. Книжечки до коллективного читання.

14. Розрізна, азбука.

Товариство оголосило конкурс на змальо-вання ОЛІЙНИМИ фарбами або акварелею 4 таблиць:

Чотирі доби року на Вкраїнї.

За працю призначено нагороду в висоті 1500 карбованцїв.;-.-^^.>*^ '^.

«Кубанське Укр. Товариство Шкільно? Освіти» видало уложений комісією при тому ж Товаристві український буквар) (35 коп.).

Фахових видавництв та видань поза педагогічними було зрештою небагато. Одначе багато фахових річей оголошували всілякі станові організації: військові, селянські, студентські то що. Що правда, вони головну увагу звертали на видавання часописей, все ж таки видавали час від часу й книжечки.

Всеукраїнська Спілка Лїкарів видавала «Ме-дичні Вісти», а Всеукраїнська фельдшерсько-акушерська Спілка орган «.Згода-ь.

Театральний організаційний комітет видавав я. Теат]ральш Вісти». Комісія Українського Національного Театру попри иншу дїяльність почала режісерські видання пес українського й західно-європейського репертуару й випустила таке видання «-Наталки Полтавки.

З хлїборобських товариств найрухливіщий був „Український Агроном", який видавав аж 2 журнали: двотижневик хлїборобсько-кооператив-ний <!.Рілля-» й двотижневик «і Український Агронома і випустив два номері видань:

1. Мальцгв Л.: Україна в державному бюджеті Росії (ЗО коп.).

2. Земельна справа на Українї (12 коп.). Видавництво „Українська Бжола" випустило

у Валках на Харківщинї кілька книжечок, з котрих знаємо тільки число 2.: Левинський Ол.: Про бжіл- (стор. 24, 15 коп.), і передрук з книжки Ж. Левицького «Рідна Мова» під заголовком «Круті Слова>. Листівка. і»

Під час великого зацікавлення українським національним рухолї у війську й під час його формовання появило ся кілька військових органів, про які ми згадали в українській пресі, а перед усїм «Бгстник Українського Ґенералгпого Ко-мїтсту-ь. Взагалі Угр. Віусьговий Ґенер. Комітет не забував про справу ширення освіти й книжок. Підвідділ військової освіти готував і мав швидко видати війсгковг підручники, як: Полковий устав, Внутрішній устав, і ріжні підручники що до кулеметів ріжних сістем.

Так само заслужила ся чимало Всеукраїнська Рада військових депутатів, яка заснувала була окрему «Культурно-просвітну Комісію* з секціями бібліотечно-видавничою, експедиційною, лєкцінною, артистичною та музейною {Київ дві-рець, 8. кімната) й видала наприклад з рамени цеі секції Виборчий Статут до Установчих Зборів.

Ради салдатських депутатів займали ся головно видаванням газет. Тут належать таю газети як: Українська військова управа (Київ), Вісти з Півдня (Харків), Вільний Козак (видає Всеукр. — Козацька Рада у Білій Церкві) і т. д.

Військове Товариство П. Полуботка у Киіві видало метелик:

Міхновськии М.: ВІДНОСИНИ до війни. Промова, виголошена на першім укр. військовім зїз-дї у КиІві 6. травня 1917. року (стор. 8).

Український Військовий Клюб у Тернополі видав там же свій Статут.

У Василькові вийшли:

Постпанови першого укр. військового зїз;ог 5., 6., 7. і 8. травня 1917. р. у Київі. (Стор. 9).

Селянські Спілки видавали більш усього часописі, так на пр. Подільська Селянська Спілка „Селянські/ Думку" — й Таращі, полтавська „Селянську Спілку'"', київська „Вісти Української Селянської Спілки"^ сквирська „Вісти Комітету Ради Селянських Депутатів^', чернигівська „Народне Слово".

Подільська Селянська Спілка видала до спілки з «Просвітою» чотирі книжечки:

Яких законів на землю вимагали посли-тру-довики у першій державній думі? (8 коп.).

Про земельну справу (15 коп.).

Протоколи й постанови першого МОГИЛЇВ-подільського повітового селянського зїзду (5 к.).

Як засновувати селянські спілки (5 коп.).

Скоро мали вийти:

Хто дасть землю селянам-хлїборобам?

Словничок політичних термінів.

Студентські організації виступили тільки з часописями. Так на пр. Товариство «Юнацька Спілка» видавало у Сквирі двотиж. „Школа й Життя'\ Переяслав, уч, спілка часопись „Юнак", ольгопільські семінаристи „Перший Крок^', київське студентство часописї ^.^Джерело^^ „Молоде Життя" й,^Стерно"., '

Так само організації жінок зазначили ся тільки видаванням свого органу „Жіночий Вї-стник".

Деяке, хоч не так уже велике, число видань випало на долю офіціяльних урядів і представництв, Укр. Центральної Ради, Генерального Секретаріїггу, українських земств, українських комісарів і т. д.

І так Укр. Центральна Рада видавала *Ві-сти Укр. Центр. Ради».

Відділ позашкільної освіти при секретарстві народньої освіти заповів у листопадї («Робіт. Газ.», ч. 176) окреме видавництво показних наглядних знарядь для шкіл і для позашкільної освіти. В першу чергу мали йти підручники для навчання мови, географія й природознавство. «Звертаючись до українських педагогів», читаємо у заклику, «і до художників, до представників видавництв і кооперативів, шоб вияснити педагогічні вимоги ЦЇ6Ї справи й матеріяльні мо-жливости для її виконання, закликаємо на перше засїдання в суботу, 4. листопада, в помешканнях клубу «Родина».

Генеральне Секретарство загальних справ попрохало товариство «Український Агроном» закласти комісію по складанню підручників для сїльсько-господарських шкіл, популярної сїль-сько-господарської лїтератури й енцикльопедїі по сїльському господарству («Роб. Газ.», ч. 193).

Головна комісія по справам виборів до установчих зборів видавала у Київі € Вісти».

Із земстпв видавали окремі земські газети Волинь («Нар. Вол. Ізвєстія»), Катеринодар («Наш Край»), Київ («Київські Губернїяльні Вісти», <Київська Земська Газета») Херсон («Ізвєстія») і Чернигів («Чернигівщина»).

Звенигородська земська управа видавало щоденник «Звенигородська Зоря».

Педаґоґічне бюро полтпавсь'кого губернського земства видавало «-Книжний Бюлетень-», а крім ТОГО випустило сїм книжок для читання в клясї, які видано по словам «Нової Ради» (ч. 207) дуже гарно із творів кращих письменників.

Українські Ради. Громади й всїлякі організаційні та керовничі Комітети проявили живіщу дїяльність тільки у видаванню часописей. Наприклад видавали: укр. Єлисаветрадська Громада «Вісти», Громада Українців м. Трапезунда «Вісти», Полтавський Губернський Громадський Комітет «Вістник», Товариство «Укр. Хата» у Херсоні «Вістник^>, Волинська Укр. Рада «Громадянин», Союз Подільських Українців «Народнї Бажання», харківська Рада Слобідської України щоденник. «Нова Рада», Товариство «Воля» у Винницї тижневик «Подільська Воля», укр. організаційне бюро у Вороніжі «Праця й Воля», харківський організаційний комітет «Рідне Слово», Благовіщенська Укр. Рада час. «Укр. Амурська Справа-, одеський укр. керовничий комітет «У-країнське Слово», Укр. Громада в Тифлїсї «У-країнські Вісти Закавказу» і т.-д.

Із книжок Українська Громада от. Бірзуля видала самостійницьку брошурку: Ш що нам аа-

Т0Н0М1Я?

Бердичівський Виконавчий Комітет видав у 10 тисячах примірників книжечку:

Про те, що стало ся.

Ахтирська Українська Громада видала:

Сі/часне становище П2і Укралнї і автономія, та федерація (10 коп.). - я?

За те незвичайно живо займалися видаванням книжок українські поетичні партії, а з поміж них у першу чергу Українська Соціял-Демократична Робітнича Партія.

Центральний Комітет УСДРП крім щоденника ^Робітнича Ґазеттьі^ й популярлого тижневика «Воля^ випустив ряд метеликів про зїзди, вибори, засідання й курси й отсї книжки, звичайно накладом «Робітничої Газети»:

1. Антонович Дл Земська справа на Україні (вид, «Роб. Газети») (15 коп.).

2. {Винниченко В.): Великий портрет В. Вин-ниченка (вид. «Роб. Газ.»).

3. Драгоманів С: Біржі працї (вид. «Робіт. Газ.») (15 коп.).

4. Меморіял укр. соц. — демократичної партії Австрії інтернаціональному соціялїстичному бюро («Роб. Газ.»). ^

Київський Комітет УСДРП видав дві книжечки:

Комунальна Дрограма Укр. Соц. — Демократичної Робітничої Партії. Проєкт київської ор-ґанїзації УСДРП (15 коп,). З тим мабуть рівнозначна книжечка, щозгадуєть ся у «Роб. Газетї» під заголовком: Наша мунїціпальна програма.

Лорш М.\ Україна в російськім бюджетї.

Тут "же мабуть вийшла праця М. Порша: Автономія України й соціяльна демократія (1 к.).

Бюро Миколаївської Організації УСДРП випустило в Миколаїві:

Програм Укр. Соц. — Демокр. Робіт. Партії (1. Вступ, 2. Програма партії. 3. Статут партії. 4. Резолюції 1-го зїзду партії! 5. Резолюції конференції 4.-6. квітня ц. р.) (10 коп.).

Незвичайно велику рухливість проявила в перших місяцях після революції петроградська організація УСДРП і видала отсї брошурки (склад Разєзжая, 43):

Лїкштпейн С: Хто з чого живе (15 коп.).

Левинський В.: Що таке соціялїзм? Стор. 46 (ЗО коп.).

Лолу6ото-к\ Вісїм годин працї (10 коп.).

Програма УСДРП (з коментарями).

Універсал Укр. Центральної Ради (5 коп.).

Феденко: Монархія й республіка (15 коп.).

Феденко: Про Установчі Збори (15 коп.).

Перші три книжечки й передостання розій-шли ся в одну мить і з них зладжено зараз друге видання.

Крім того організація друкувала брошурки: Економічні нариси і Про автономію України й готовила до друку три книжечки:

Про петроградську організацію, Військо й міліція, Агітаційні карти, про яких вихід не було НІЧОГО оповіщено.

Партія соціялїстів-революціонерів, крім часо-писей як € Боротьба» (орган Центрального Комітету УПСР), € Земля й воля-» (орган харківського Комітету), <^Соц\яліст-революціонеру> (Полтава) і <^Ко-нфеЬерал:іст-^ (орган незалежних укр. соц. — революціонерів у Київі), видало також ісіль-ка брошурок.

І так київський комітет партії видрукував у Київі:.

Хто такі соціялїсти-революціонери й чого вони домагають ся (стор. 17, 15 коп.), що вийшла і в Петрограді (стор. 15, 10 коп.).

Головко Я.: Який державний лад мусить бути (стор. 16, 12 коп.).

Комітет XI 1-ої армії УПСР випустив у Валку: Статут організації Укр. Нар. Соц. — Рев. в XII. армії, вироблений і затверджений комітетом XII. армії (Стор. 16, 10 коп., 16°).

Лубенська група укр. соц. — революціонерів видала:.

Кому вірить? (6 коп.).

Постанови першого всеукраїнського селянського зїзду та схема органїзації Селянської Спілки (5 коп.).

Партія соціялїстів федералістів або як декуди значить ся автономістів-федералїстів, що видавала орган «Вільна Спілка», займала ся також видавництвами. І так Союз автономістів-федералїстів видав у ЇСигвг:

Автономія, її наслїдки й страхи перед нею (25 коп.).

Матушевський Ф.: Права національних меншостей (стор. 16, 8 коп.).

Матушевський Ф.: Установче Зібрання.

Салгковський Ал Чого домагають ся Укра-їицї та инші народности Росії (15 коп.).

Центральний Комітет укр. партії соц. — фе-дералїстів випустив отсї видання:

1. Програма укр. партії соц. — федералістів (25 коп.).

2. Кушнір М.: Земельна справа на Україні (ЗО коп.).

3. Войко В.: Земство і народні управи (20^с.). Друкувало ся:

Войко В.: Як вибірати у повітові народні Ради та Управи.

Українська трудова партія випустила у Київі: Нарис програми УТП (стор. 14).

Українська Радикально-Демократична Партія видала Програмі/ У.Р.-Д.П. у Київі (стор. 8). Одну програму цеї партії видав, як згадувало ся, «Друкар» у Петроградї.

Самостійники видавали свій орган «Україн. Республїка».

В останню чергу згадаємо книгарські й приватні накладні', яких, що правда, було не багато, але які за те видали багато цїнних книжок.

Друкарня Вернїковського у Купяноьщ видала переклад:

Вунін. Псальма. Йонас л^г. Бюльгія (15 стор., 20 коп.). "

В. Г. Вольченко у Полтаві займав ся видаванням художнїх річей (адр. Склад Українського Видавництва С. Г. В — а). З його видань згадували ся в часописях:

Портрети Шевченка по оригиналї проф. В. Мате (75 коп.). ^ ^

Художественпий Альбом України.

Художественний український календар од-ривний (з портретами українських дїячів).

Накладом А. Дидеріхса у Ростові н. _Д. (Дім Мійської Управи) вийшли отсї нотні видання:

Безшлях Та Українські метелики. 150 українських пісень у пяти збірниках для мішаного й чоловічого хорів (1 карб.).

Давидовський Гр.: Під згуки рідної пісні.

Давидовсьжий Гр: Бандура. Фантазія. 11. видання. Цїна партитури З карб.,

Давидовський Гр.: Кобза. Продовження «Бандури». 6. видання. Цїна партитури 2 карб. 40 коп., гол. 2 карб.

Давидовсьхий Гр.: Україна. Поема. 5. видан-. ня. Цїна партитури 2 карб., гол. 1 карб. 60 коп.

Крім того поновлено видання есїх церковних композицій Давидовського.

Накладом Марії Грінченкової появили ся за 1917-ИІ1 рік (склад видань у Крамницї «Час»):

Грінченко Б.: Брат на брата. Оповідання (50 коп.).

Грінченко Б.: Де ми і скільки нас (9 коп.).

Грінченко Б.: Листи з України надднїпрян-ської (1 карб. ЗО коп.).

Грінченко Б.: На роспуттї. Повість (2 карб.).

Грінченко Б.: Нахмарило (65 коп.).

Грінченко Б.: Нова сїмя. Було, є, буде (15 к.).

Грінченко Б.: Сам собі пан. Опов. (20 к.).

Грінченко Б.: Серед темної ночі. Повість (2 карб. 25 коп.).

Грінченко Б.: Соняшний промінь. Повість (2 карб. ЗО коп.).

Грінченко Б.: Хома Макогін. Поема (10 к.).

Грінченки Б. та М. Оповідання про. Дітей (1 кар. 50 кон.).

Загірня М.: Два горя. Оповідання (ЗО коп.).

Загіркя Мл Загадки віршовані (25 коп.).

Загірня М.: Про виборче право (20 коп.).

Ліменова Е.: Постійне військо і народня міліція. Переказала Н. Грінченко.

Друкували ся: Б. Грінченко: Під тихими вербами. Повість; Чудова Дївчина. Опов.; Книга казок віршом; Укр. народні казки, а крім того Оповідання Н. Кибальчич: Малий Ніно, й переклад з Бебеля й Пернерсторфера: Національна та інтернаціональна ідея (з вступною статтею Б. Гріпченка).

Багато своїх праць видав власним накладом проф. М. Грушеіський:

Вільна Украгщ Статті з останніх днїв (березень й квітень 1917. р. в «Новій Раді»). Київ, 3. видання (Стор. 16, цїна 15 коп.).

Всесвітня історія в короткім оглядї. Томи 1–4. Частина І по XI стол. (2. вид.), част. II (XII–XVI вв.), з ілюстр. (2 карб. 50 коп.), част. III (XVII–XIX вв.), част. IV. (1789–1848).

Звідки пішло українство і до чого воно йде.

З політичного життя Старої України. Розвідки, промови, статті.

Ілюстрована історія України (нове, в останніх главах доповнене видання, 26. тисяча й дальші).

Коротка історія України для першого початку (про старі часи на Україні) 4. видання.

Переяславська умова України з Москвою 1654. року. Статті й тексти. (60 коп.). Друге видання появило ся зараз (70 коп.), до кінця року вийшло аж 6 видань.

Про українську мову й школу.

Пію укр. мову й укр. справу.

Україна й Росія. Переговори з Центральним російським урядом в ЛИПНІ й серпнї (Продовження ниїде наведеної брошури: Укр. Центр. Рада) (24 коп.).

Українська Центральна Рада й її унїверсали, перший і другий (20 коп.).

Якої ми хочемо автономії й федерації? (.10 коп.) Значило ся двоє видань.

Ярослав Осмомисл. Історичні образки.

Лєон Ідзїковський у Кигві (Хрещатик, 29), головний склад українських музичних творів, випустив між иншим 9 чисел музичних творів А. Кошіця^ а то:,

Колись було, виходила в садочок. Романс про барітона (75 коп.).

Ми Гайдамаки. Від кобзаря Івана Кучеренка з Харківщини. Про мішаний і про мужеський хори (по 90 коп.).

На проводи. Про тенора (75 коп.).

Ще не вмерла Україна. Про мішаний, мужеський і про жіночий хори (по 75 коп.)^

Були в друку:

Перший і другий десяток українських пісень для хору.

Видавництво Книгарнї Е. П. Череповського (Фундуклїївська, 4) видало отсї підручники:

Норець (Т. Лубенець). Граматика (Український Буквар), з малюнками. Третє поправлене видання (45 коп.).

5.

Огіенко І.: Рідна мова в українській школі (40 коп.).

Оггєнко І.: Вчімо ся рідної мови. Нариси про мову вкраїнську (40 коп.).

Друкували ся, але вийшли вже в 1918. р.:

Коваленко Гр.: Українська історія. Видання 3–6 поповнене, з малюнками й картинами (1 карб. 25 коп.).

Зараз вийшло 4. видання.

Молитовник мовою українською й церков-но-словянською. Переклад і пояснення архієп. Олексїя, доктора церк. історії (60 коп.).

Огієнко І: Граматика української мови (для початкових шкіл). Част. 1. і 2. (70 і 80 коп.).

Оггєнко І.: Орфографічний словник. Порадник укр. мови.

Оггєнко І.: Українська культура. Коротка історія культурного життя укр. народа (стор. 278, 5 карб.).

Хуторний Т. (Лубенець): Читанка перша після граматики. Видання 3-є поповнене, з малюнками (1 карб. 20 коп.).

Кількадесять книжечок вийшло власним накладом авторів. До них долїчуємо й ті видання, про які нам блище невідомо, чиїм вони накладом появилися.

В. С. Дома й на людях. 300 анекдотів, гуморесок, афоризмів, упорядкував В. С. Київ, гол. склад крамниця «Час». Стор. 128 (1 кар.).

Гладкий М.: Український язик. Жиіпомір. Стор. 24, 16^ (ЗО коп.).

Гордїєвсьтсий Мл Установчі Збори та народ-, НІЙ суверенітет. Одеса. Стор. 13 (20 коп.).

Лубровсьний В.: Українсько-москов. словник. Видання третє, побільшене.

В друку його ж ЛАосковсько-український словник.

Залозний Пл Граматика. 3. видання. Прилука (80 коп.).

Крижановський: Автономія України і всеро-. сійські установчі збори (що до тактики) (12 к.).

Левицький М.: Співи (Музика на слова Кримського «Скали і кедри», Кониського «Сподівання» і Грабовського «До матері»). Для со-прана або тенора.

Мицюк П.: Про автономію України в федеративній Росії (ЗО коп.).

Неводовський Г.: Розрізна азбука до граматики. Слегла,5^київської губ. (1 карб.).

Друкувала ся («Нова Рада», 131) його: Гра-: матика.

Обгдний М.: Під сяйвом волї й поезії.

Оришнів у Павлограді катеринославської Г. анонсував. — Великі портрети Шевченка й Керен-ського (по 1 карб. 20 коп.).

В «Робітничій Газетї» (ч. 120) була оповістка, що незабаром вийде: Українсько-російський словник^ улаштований С. Пилипенком пиі М. Микитенком. 5.000 слів (75 коп.). Замовлення приймав Т. М. Микитенко у Ризї (пошт. скр. Л» 887, Виконавча Рада армії).

Про українїзацію церкви. Лубни. (15 коп.).

Рїзниченко В.: Земляки, достопамятні уроженцї землї конотопської. Вип. 1-й: М. Драгомиров. З нагоди 10 роковин з часу його смер-ти. Київ 1916. Стор. 16 (20 коп.).

Різниченко Б.: Національний колїр України (В справі україн. національних емблемів). Київ. Стор. 16. (20 коп.).

Саліховсгхий АлК чему стремятся Украинци и другія народности Россіи? Москва (12 коп.).

Салїковський А.: Русская революція и укра-йнское движеніе. Изд. журнала «Укр. Жизнь» (ЗО коп).

Салїковський А.: Что такое автономія й федерація? Москва (ЗО коп.).

Сиротеико П.: Де повинна вирішатись земельна справа. Полтава.

Стеценко К.\ Українська пісня в народнїй школї.

Друкувався, але вийшов в'1918. р. його ж Прометей. Чоловічий хор (1 карб. 50 коп.).

Федорченко /.: Летюча зоря. Поема з часів революції 1905–1908 рр. (35 коп.).

Франка І.: Абу Касемові капцї. Одеса.

Хамардюк А. Лл Що треба знати всім, а особливо хлїборобам — агрономам про аграрне (земельне) питання. Миргород.

Хоткевич Г.: Хто ми й чого нам треба Харків 1917.

Шаповал М.: Лїсові ритми. Поезії. Збірник ІІІ-й. (1 карб. 50 коп.).

Окремо приходить ся ще згадати про Видавництво „Відродженне", яке видрукувало під час війни 11 книжечок буцїм-то у КиТві в друкарні* київської пятої Артільної Спілки.

В дїйсности книжечки друкували ся у Львові, а одна (На пристані Винниченка) у ВіднТ, заходом і коштом окремої видавничої спілки.

1. Котляревсьтсий 1.: Наталка Полтавка.

2. Квітка-Основяпепко'. Перекотиполе.

3. Гоголь Мл Сорочинський ярмарок.

6. Марко Вовчок: Три оповідання (Два оіни, Викуп, Чари).

7. Жечуй — Левицький І.: Рибалка Папас Круть.

8. Франка І.: До світла.

10. Винниченко В.: На пристані й инші оповідання.

Заповіджені числа 4–5: Шевченко Т.: Гайдамаки, й 9. Стефаник В.: Синя Книжечка — не появили ся.

З другого десятку, що містить популярно-наукові розвідки про всякі справи українського й світового життя, появили ся тільки числа:

11. Грушевський М.: Про українсьиу мову й українську школу (з портретом і біографією автора).

12. Порт М.: Про автономію України.;

13. Свгдерський Е.: Економічні нариси. Заповіджене число 14: Грушевський М.: Одність чи розпад? — не появило ся.

З третього десятка, де мали увійти твбри М. Кропивницького (По ревизії), їв. Тобілевича, Ст. Руданського (Співомовки), П. Мирного (Лови), Грінченка (Байда), О. Мартовича, М. Коцюбинського (Регбопа ^гаїа) й инші, а також вибрані твори з укр. народньої словесности, поя-вило ся тільки одно^ 21. число:

Грінченхо Бл Байда й инші оповідання. Київ 1914. Стор. 32 (15 коп.).

Як бачимо із цього дуже неповного зіставлення, поплив видавничий рух на Україні справ-^дї широким руслом. Між видавцями стрічаємо аж 38 видавничих товариств, 7 приватних накладень, 11 „Просвіт", 5 кооперативних спілок, 4 пе^іагогічних товариств, 5 військових організацій, два агрономічні товариства, 1 селянську спілку, З офіціяльні органїзації, 6 українських партій (між ними с-р. видавництв 4, с.д. — З, еф. — 2, инших по 1), понад 20 приватних осіб, і то не вчисляючи в це часописей, про які ми вище згадували.

Центром видавничого руху був, подібно як і що до часописей, Київ, де мало осідок аж 20 видавництв і де появило ся більш половини усіх українських видань, приблизно коло 300.

Що до видавництв, тс крім Київа було у Катеринославі 4, у Петроградї З, Одесї 2, Винниці, Катеринодарі, Кобеляках, Могильові Подільському, Черкасах, Чернигові, Харкові і Херсоні по одному.

Усїх книжок за кругло 9 місяців появило ся понад 400, не вчисляючи в те карт, листівок, портретів і т. д. Як згадано, коло 300 книжок появило ся в Київі, а дальше приблизно в Катеринославі 21, Черкасах 18, Винницї 14, Петрограді 12, Одесї 10, Кобеляках 7, Катеринодарі 6, Полтаві 6, Золотоноші 5, Лубнах 5, Ростові 5, Харкові 4, Валках на Харк. З, Москві З, Чер-нигові 2, Білій Церкві 2, а по одній (теж приблизно) в Ахтирцї, Бердичеві, Бірзулї, Валку, Василькові, Гельсінгфорсі, Житомірі, Купянсмсу, Миколаєві, Миргороді', Могилеві, Москві, Павло градї. Прилуках, Проскурові, Ростові, Смілій, Тернополі, Харкові й Херсоні.

Між виданими книжками було спершу чимало передруків давніх видань, одначе пізнїще зачали переважати нові праці.

Як можна було сподївати ся, між виданнями переважають брошури й книжки на актуальні біжучі теми, а далі шкільні підручники. Перших було коло 130, других понад 60.

3. Українські друкарні й книгарнї

Друкарняна справа спочиває ще на Україні в чужих руках. Українських друкарень до революції було дуже мало й вони не мали українського характеру, бо між иншим не могли як слїд опертися на українській клїєнтелї.

Рік 1917-ий приніс і на тому полі деякі зміни на краще. Із зростом українських, часопи-сей і видань показала ся скоро й потреба власних українських друкарень із відповідним технічним матеріялом і персоналом, який відповідав би українським потребам. Більші українські часописі й видавництва старають ся прийти скоро до власних друкарень, щоби стати в незалеж-ности від чужих підприємців і зменшити кошти видавництв. Деякі часописі й видавництва (на пр.: «Робітнича Газета») збирають окремі фонди на закупно друкарень, або заходжуються, коло поширення своїх невеликих друкарень (як на приклад видавництво «Час»).

Крім того повстають та організуються нові друкарнї для офіціяльних, військових і товариських потреб.

Українська Центральна Рада зараз орґанизує власну друкарню у Київі й стараєть ся поставити її на висотї подібних державних друкарень. На засіданню Ради голова Грушевський пропонує затвердити асигновку 200.000 карбованців на поширення друкарнї, на купівлю ротаційних машин то що. Ця пропозиція ухвалюеться на внесення фракції укр. соц. — федералістів з тим, щоб асигновку на ту цїль збільшити до пів мілїоиа карб. Українське представництво, як бачимо, зрозуміло добре потребу власної гарної друкарнї. І загал мав розумГння для тієї справи й коли зараз у перших днях революції українські салдати самочинно захопили типогра-фію Почаївської Лаври, то бердичівські земські збори подарували всї друкарські машини з Почаїва Укр. Центральній Радї («Вістник С. В. У.» чч. 170 і 173).

Тїри Іеперальпім Військовім Ссхретар'гят'г органїзусться окремий друкарський віддїл, який отвирає власну друкарню й переплетню («Роб. Газета», ч. 201).

Українїзують ся поволї й губернські земські друкарнї.

У Петроградї основується товариство «Друкар", яке отвирає власну друкарню й переносить її потім до Київа.

Дуже оживлений видавничий рух викликав скоро потребу нових українських книгарень, які ледви в силї заспокоїти великий попит за книжками. Українська книжка здобуває собі на У-країнї право горожанства й заповнює полички книгарень, щоби швидко зникнути між покупцями й читачами. Українські друкарнї, до недавна велика рідкість, виринають тепер усюди, навіть по менших провінціяльних л\істах. Більші городи ліають уже й по кілька українських книгарень, не вчисляючи в те чужих підприємств, які тепер дуже радо роблять у себе місце українській книжцї.

Партії. Вибрана комісія поробила всі заходи й ще осінню книгарнку отворено.

По дві українські книгарні було, о скільки довідуємося,3 часописеіі, в Катеринодарі, Катеринославі й Полтаві.

В Катеринодарі'. Українська Книгарня, Катерининська, 34.

Книжний склад «Слово-» Кубанського Союзу дрібного кредиту.

в Катеринбславг: Книгарня Лозинської, Проспект; Книгарня «Словом, вул. Полїцейська, 36.

У Полтаві: Українська Книгарня^ КОЛО європейської ГО-стинницї;

Книгарня Г. Маркевича, Бульвар І. Котляревського.

Поза тим маємо відомости ще про такі українські книгарнї по инших містах Україні: Житомир: Книгарня Совинського;

Інформаційне бюро при Волинській укр. Радї продає також книжки й газети, дім губ. прав. Вол. Укр. Ради.

, Кремінець на Волині:

Українська Книгарня^ вул. Широка, буд. Гер-ништейна («Нова Рада», ч. 131). Кремгнчух'. Українська Книгарня^ Катерининська, 4.

Миколаїв', Книгарня «ІІросвїти->->, Московська, 3. Павлоград на Катеринославщинї:

Книгарня І. Оргшнева. Петроград:

Уграїнська Книгарня, Петр. сторона, Боль-шой Проспект, 1, у Петрофаді* мала бути ще й друга укр. книгарня. Харків:

Українська Книгарня, Петровський пер., 18 (або 48).

Чернигів:

Українська Книгарня, вул. Богоявленська.

Українські книгарні були ще перед революцією у Василькові, Єлисаветг, Ніжині., Охтирці і т. дальше.

Крім тих українських книгарень було ще багато не-українських, які продавали (а навіть видавали) українські книжки, як. наприклад книгарня Ідзїковського і Йогансона в Київі, Дідеріхса у Ростові і т. дальше.

В кінцї треба згадати, що ширенням і продажжю укр. книжок та часописей займалися ще дуже щиро всілякі українські організації й товариства, як земства, народнї ради, «Просвіти», військові й селянські ради, спілки і т. д. «Нова Рада» з 3. вересня 1917. р. доносить, що «Просвіти» й Спілки розповсюдили на Київщині до 1. серпня 195.636 українських книжок. Український центральний галицько-буковинський Комітет допомоги жертвам війни ширив книжки між бранцями ("Роб. Газета», ч. 187).

Для того, щоб краще ширити книжки, деякі орґанїзації й комітети оснували окремі фонди й давали грошеві допомоги. Культурно-просвітна Комісія улаштувала у Київі карнавочний збір на "книжку й газету воякові», що приніс чистого прибутку 6.2?8 карб. 78 коп. Херсонська повітова управа надіслала редакції «Народньої Волі 2768 карб., щоби редакщ'я розсилала часопись в 346 примірниках усїм селянським про-світним товариствам. Бердичівська пов. «Просвіта" призначила 8.000 карбованців на українські книжки для народнїх шкіл (>Нова Рада», 138). Гадяцьке земське зібрання на Полтавщинї асигнувало 70.000 карбованцїв на книжки для школярів.

При таких відносинах не диво, що в роцї 101 7-ім розійшлося між народом кілька міліонів самих українських книжок.

4. Українські „Просвіти" й бібліотеки

Велику ролю в культурному жнттю відродженої України відіграли товариства «Просвіти», які, як пише «Нова Рада» (ч. 136 з 13. вересня), «народилися просто з стихійною, непереможною силою, за кілька місяців укрили Україну густою сіткою культурних огнищ і розпочали велику роботу коло освідомлювання села».

Коли після революції в 1905. році число «Просвіт» ледви переходило одну сотню, то тепер за кілька місяцїв повстало їх аж кілька тисяч і вкраїнські часописі переповнені вістками про їхню ріжнородну й вельми корисну дїяльність.

Нові «Просвіти"- пристосовуються до вимогів хвилі, займаються органїзацією селянства й піддержанням національного життя і не обмежуються тільки до закладання читалень і видавання книжок. Попри видавничу діяльність, про яку ми вже згадували перед тим, і читальні, в яких багато уваги звертаеться на часописі (напр. у селї Широкому на Херсонщині читальня передплачувала аж 17 часописів), «Просвіти» закладають бібліотеки, початкові школи, гімназії, фахові школи (на приклад ткацькі курси), діточі захисти, стипендії для шкільної молодіжі (напр. у Дїївцї), всїлякі спілки (напр. у Таганчі на Київщині гуртову кравецьку майстерню) і т. дальше. «Просвіти» уладжують сходини, виклади, читання, курси, концерти, вистави, організують хори й театри. «Просвіти» загалом беруть участь у громадському жітті й займаються політично-організаційною роботою, В олександрівському ПОВІТІ на Херсонщині* < Просвіта- зробила вплив і на повітове земство так, що воно рішило приєднатися до Укр. Центральної Ради. Просвіти причинялися до скликання національних з'їздів (паприк, з'їзду цілої Чорноморщини в Новоросійську), удержували інформаційні бюра і т. д.

Дуже скоро «Просвіти» для планового й успішнїщого ведення роботи зачали гуртуватися у спілки, переважно повітові, як наприклад на Полтавщині", Харківщині і т, д. Для тої цілї відбувалися окремі просвітянські повітові та губернські з'їзди (як у Полтаві, Катеринославі, Миколаїві й деінде), які підготовили ґрунт під скликання загального всеукраїнського з'їзду «Просвіт, що відбувся у Київі в перщих днях жовтня 1917. року.

Просвітянський зїзд виявив як найкраще велику діяльність «Просвіт» і дав почин до обговорення й уложення пляну діяльности й за-сновання Всеукраїнської Спілки «Просвіт», що скоро виробила одностайні статути для сільських «Просвіт, повітових Спілок «Просвіт» і приготовляла статут Спілки Спілок Просвіт. Ці проекти лали бути в листопаді затверджені цілим бюром, перед котрого скликанням" відбували СЯНОВІ місцеві з'їзди «Просвіт» (наприклад зїзд "Просвіт» гадяцького повіту на Полтавщині', липовецького на Київщині і т. д.).

Просвітянський з'їзд виробив теж широкий плян роботи, який видно було з самих тем рефератів: видавнича діяльність, бібліотечна справа, народні історичні свята, справа народнїх домів, дитячі захисти, взаємовідносини між «Просвітами" й «Селянською Спілкою» і и. На зїзді обговорювалася далі справа кольпортажі, просвітянських кооперативів, кінематографів, щорічних зїздів «Просвіт», народнього шкільництва, бурс, позашкільної освіти, народнїх клюбів" і т. дальше.

На зїздї доручено київській «Просвітї» видавати спільний просвітянський орган-місячник, який друкував ся уже в грудні («Просвітянин»). Рішено також видати справочник для «Просвіт» і загалом поставлено широко органїзаційну справу так, що можна мати певність, що «Просвіти» після того стануть на сильний грунт і сповнять як слїд свої завдання.

За те українські бібліотеки не встигли ще вповні зорганізуватися так, як того вимагають культурні потреби українського народу, бо до часів революції в тім напрямі не можна було зробити майже нічого з огляду на заборони московського уряду.

Тепер приходилося щойно зачинати й класти підвалини серед розбурханих хвиль політичного життя, яке захоплювало загал, не лишаючи багато часу на спокійніщу культурну роботу. Не зважаючи на те, у нас, за тих кілька місяцїв, зроблено дуже багато.

Український народ віддавна відчував потребу національної бібліотеки, що збирала б і містила б цілу українську літературу й усе, що писалося про Закраїну. Пробами таких бібліотек були галицькі бібліотеки «Народного Дому» і «Наукового Товариства імені Шевченка» у Львові, одначе вони не встигли зібрати всіх видань і як віддалені від українського центра не зможуть стати справжніми національними бібліотеками на взір «Національної Бібліотеки» у Парижі, Бритийського Музею і у Льондоні, Публичної Біблїотеки у Петербурзї і т. д.

Українська національна біблїотека може бути тільки в столицї України, в Київі й треба сказати, що до того пороблено вже деякі підготовлення.

Ще у липнї 1917. р. ВНІС був російський мінїстер освіти Мануїлов законопроект про задоволення культурних потреб України, в якому зносилися всї обмеження у відношенню до відкриття українських бібліотек і поповнюванню біблїотек київської ґубернїї українськими книжками, при чім київська міська бібліотека що до одержування й поповнювання книжками мала одержати однакові права з Публичною Бібліотекою у Петроградї. Одначе самі Українці не піддержали гадки перемінити київську міську біблїотеку в Українську Національну Біблїотеку, а зразу зачали робити заходи, щоби таку біблїотеку заснувати при Генеральнім Секретарстві Освіти. Задля того зорганізував ся при Секретарстві освіти окремий звернувся до всїх видавців, авторів і редакторів газет та журналів, присилати по 5 примірників своїх видань («Робітнича Газета», ч. 170). Можна сподївати ся, що в незалежній Україні справа Укр. Національної Бібліотеки скоро зреалїзується.

Рівночасно з тим виринула й справа Національпого Музею-Аросгеа, в якому заходом культурно-просвітної комісії Всеукр. Ради військових депутатів мало збиратися все, що має якесь відношення до війни, а також до революції, до руху на Вкраїнї і загалом до укр. національного життя як сучасного, так і минулого. Цей "Музей-Архів війни й революції> увійшов справді в життя й стоїть під управою О. Благо діра. '

На Слобожанщину обмежує свою дїяль-ність Товариство «Музей Слобожанщини>, засноване у Харкові покійним художником С. Васильківським.

Окремий окружний український природничо-історичний і сїльсько-господарський музей у Київі мав повстати на внесення проф. Тутковського при київськім товаристві природознавцїв.

Не меншу вагу мають для нас і унїверси-тетські та вищі фахові біблїотеки у Київі, Одесї, Харкові, Нїжинї і т. д., які виказують, як наприклад київська університетська біблїотека, велике число книжок, але мусять бути щойно доповнені українськими книжками й зукраїнїзовані. Чи робилися які більші заходи в тім напрямі, з часописей не видно. Знаємо тільки, що на другому всеукраїнському учительському зїздї у Київі ухвалено між иншим просити Україн. Центр. Раду, щоби завести «наукову фундаментальну бібліотеку для народнього університету>, а далі звернути увагу на відкриття книгарень, бібліотек і читалень. Одначе можна думати, що український рух відбився і на університетських бібліотеках.

Із часописей знаємо далі, що Київський Педагогічний Музей зукраїнїзувався ще в травні та що при Педагогічній Академії улаштовувалася педагогічна бібліотека.

Незвичайно велике культурне значіння мають публичні, загально доступні біблїотеки. В західній Европі нема майже більшої місцевости без таких біблїотек і суспільність не жалує на те коштів і труду. У нас таких біблїотек ще не багато. Були вони між иншим у Київі, Харкові, Одесі й допускали ще за царських часів українські видання.

Українїзація таких біблїотек мусїла після революції зробити значніші поступи.

Найбільше за останній час зроблено на Українї на полї товариських і читальняних бібліотек. Наші часописї переповнені вістками про створення укр. біблїотек при всіляких органїзаціях, читальнях («Просвітах»), клюбах, спілках і т. д. Ради військові, селянські й робітничі займалися живо біблїотечною справою й отворили багато біблїЬтек для своїх членів. Так наприклад Культурно-Просвітна Комісія Всеукр. Ради Військових Депутатів у Київі отворила дня 1. грудня безплатну біблїотеку читальню для салдатів і військових київського гарнізону. Рада Укр. Робітничого Клюбу відчинила при клюбі в Лукіянівському Народньому Домі бібліотеку для своїх членів. Професійні спілки теж зверталм увагу на бібліотеки (Ромул: Наша культурно-просвітна робота в професійних спілках, «Робітнича Ґазета", ч. 168).

Найбільше бібліотек було при „Просвітах" і можна сміло сказати, що не було такої „Просвіти", яка но мала б при собі бодай невеличкої бібліотеки і то не тільки для своїх членів, але звичайно й для ширшого загалу. Бібліотеки, Діросвіти" мають сповнити велике завдання й на них треба буде звернути пильну увагу.