З передової статті газети «Дейлі Телеграф»:
«Ми дуже раді, що можемо подати в сьогоднішньому номері газети нашим читачам точну картину того, що відбулося вчора в Нью-Гаррісі. То був історичний день, від якого справді треба тепер починати нове літочислення. День, коли вперше до верстатів заводів велетенської компанії Говерса поставлено механічних людей — роботарів. Керував цією операцією відомий талановитий інженер Томас Бірз, славетний винахідник роботарів.
Винахід роботарів треба вважати за надзвичайно важливу подію, що рішуче змінює співвідношення сил між капіталом та робітничим класом. Досі робітники завжди мали змогу впливати на господаря підприємства загрозами страйку, що завдавав капіталістові великих втрат. Витримувати робітничі страйки і навіть відповідати на них локаутами — могли тільки найбагатші промислові компанії. Але і в них боротьба не завжди давала бажані наслідки.
Тепер картина різко міняється. Немає потреби пробувати зірвати страйк, користуючи послугами штрейкбрехерів. Не треба витрачати гроші й час на боротьбу проти страйку взагалі. Перше-ліпше підприємство може завжди виписати собі партію роботарів, що негайно стануть до верстатів і тим самим позбавлять страйк усякого значення. Для чого страйкувати, якщо страйк не спиняє виробництва?..
Учора роботарі Томаса Бірза блискуче склали іспит. Поставлені до верстатів, вони працювали ввесь день і могли б працювати ще й уночі, якби не брак доглядачів. Живі люди втомилися, вони потребували відпочинку, а залізні їхні товариші по роботі були такими ж свіжими і працездатними, як на початку дня. Через кілька днів нью-гарріські заводи компанії Говерса знову працюватимуть повним ходом, як працювали до страйку. Адже цими днями компанія Говерса надсилає до Нью-Гарріса нові партії роботарів, щоб забезпечити механічною робочою силою всі основні цехи.
Ми передбачаємо надзвичайний розквіт Говерсової компанії — першого об’єднання капіталістів, що пішло на рішучі заходи в справі подолання робітничих виступів, — цієї багатоголової гідри, яку досі аж ніяк не щастило перемогти. Відомо ж, що коріння всяких революційних робітничих виступів треба шукати в злочинній діяльності Червоних Країн, які ввесь час підтримують такі виступи за допомогою своїх незчисленних агентів-комуністів. Але тепер настав кінець цьому. Залізних роботарів не загітує жодна з Червоних Країн з їхніми красномовними комуністами. Настав час справжнього співробітництва капіталу з розумними робітниками, що не хочуть слухатися комуністичних ватажків. Ми знаємо, що організація «Бойових хрестів» у Нью-Гаррісі останніми днями значно збільшилася. Ця організація бере в свої руки керівництво громадським життям у Нью-Гаррісі. Її рішучі дії допоможуть робітництву вийти остаточно з-під комуністичного впливу. Спираючись на організацію «Бойових хрестів», на чесних свідомих робітників, — уряд установить добрий лад. А тих, що й надалі намагатимуться не припиняти божевільної боротьби, чекає поразка, якщо не вживати ще серйозніших висловів, як от, приміром, — загибель під п’ятою роботарів…»
З газети «Ред Стар»:
«Отже, роботарі — факт. Капітал напружує свої останні сили, щоб вийти цілим, хоч і пошарпаним, із боротьби проти робітництва. Даремні намагання! Капітал доживає свої останні години.
Роботарі його не врятують. Але, — можуть сказати нам, — роботарі працюють, роботарі ґрунтовно змінюють співвідношення сил між капіталом і робітничим класом, роботарі вже зривають страйк у Нью-Гаррісі?..
Так, роботарі працюють. Проте, невідомо ще, як саме вони працюють. Невідомо, наскільки дорожче обійдеться їхня праця підприємствам. Роботарі поки що не змінили співвідношення сил, бо вони навіть не змогли зірвати страйк у Нью-Гаррісі. Адже страйк не припиняється. Робітництво не здає своїх позицій.
Крім того, Говерс забув про солідарність робітничого класу. Ще невідомо, що саме принесе нам майбутнє… Поки що ми можемо констатувати: страйк не зірваний. Перемога роботарів є, по-суті, їхня поразка. Бо ставили їх до верстатів не для того, щоб вони там працювали замість робітників, — адже це коштувало б надто дорого, — а для того, щоб негайно зірвати страйк, який дедалі дужче збільшує втрати Говерса. Капіталіст сподівається стягти з робітників по закінченні страйку всі ті зайві витрати, на які він пішов, ставлячи роботарів до верстатів з єдиною метою зірвати страйк. Але надія зірвати страйк не справдилася. Отже, роботарі не перемогли, навпаки, вони зазнали жорстокої поразки. А з ними вкупі — і всесильна Говерсова компанія…
Боротьба не втихає. Хай допомагають капіталові його вірні лакеї — фашисти з їхньою бойовою організацією. Це не новина для нас і всіх робітників. Адже ще два місяці тому ми друкували незаперечливі матеріали, які доводили, що так звані «Бойові хрести», ця організація фашистів регулярно одержує гроші від самого Джонатана Говерса. Вона, ця пихата організація, просто перебуває на його утриманні.
Ми ніколи не заплющували очей на небезпеки, що чекають на нас. Ми готові до рішучого бою. Увесь час комуністична партія закликала робітництво уникати боїв з поліцією, уникати відкритих сутичок. Ми не хочемо зайвих жертв. Але — коли справа йде про рішучий бій, коли треба боротися за остаточне визволення з-під залізної п’яти капіталу, що надсилає проти нас роботарів та озброєних фашистів, — ми готові зустрінути ворога як слід, готові битися до останньої краплі крові. Хай пам’ятають про це наші вороги! Бо черга йти в наступ — за революційним робітництвом, що під проводом комуністичної партії завоює свою владу.
Переможуть робітники, переможе пролетаріат, що, не зважаючи на злидні та голодування, страйкує й далі. За недовгий час Говерс з його компанією та роботарями лопне, як мильний пухир. І разом з ними лопне вся капіталістична система, яку роз’їдають вікові суперечності. Криза капіталу цього разу буде його загибіллю. Хай живе робітничий рух, хай живе страйк у Нью-Гаррісі, що виховує незламних борців революціонерів! Хай живе пролетарська революція!..»
З бюлетеня «Біржові новини»:
«Учора о дванадцятій годині столична біржа взнала про те, що компанії Джонатана Говерса пощастило поставити до верстатів замість страйкуючих робітників механічних людей, роботарів. У наслідок цього акції компанії Говерса підвищилися за одну годину на двадцять вісім пунктів. Це підвищення можна вважати за рекордне, бо цього року ніякі акції навіть у моменти найбільшого піднесення діяльності біржі не підвищувалися так високо протягом такого короткого часу.
Але картина різко змінилася о третій годині, коли стало відомо, що поява роботарів у Нью-Гаррісі не принесла з собою рішучого зриву страйку робітників. Адже біржа чекала саме на такий наслідок з’явлення роботарів коло верстатів. Відомості про те, що страйк триває далі, спростовання попередніх надій на припинення страйку, — звели нанівець перемогу акцій компанії Говерса. Акції почали падати — і протягом півгодини знизилися на тридцять два пункти, себто, опинилися по курсу нижче, ніж вони стояли вчора. Біржові діячі пояснюють це тим, що поки триває страйк, не можна нічого сказати про реальну вагу роботарів, а тим паче про будь-яку їхню перемогу над страйком.
Катастрофічне зниження ціни акцій компанії Говерса спинилося тільки закриттям біржі. Отже, становище акцій компанії Говерса таке: вранці, до одержання відомостей про роботарів, — сто чотири долари. О першій годині дня — сто тридцять два долари. О четвертій годині — сто доларів. Передають, що на завтра можна передбачати й дальше катастрофічне зниження ціни тих акцій».
І нарешті — радіотелеграма Джонатана Говерса у Нью-Гарріс, інженерові Томасу Бірзу (відіслана о п’ятій годині того ж таки дня):
«Становище не врятоване акції падають вимагаю рішучих заходів використайте всі можливості впливу страйкарів робіть що хочете страйк треба зірвати за всяку ціну Говерс».
Бірзові принесли цю радіотелеграму на завод. Він прочитав її, зневажливо знизав плечима. Спробував потягти з люльки — і несподівано для себе помітив, що люлька погасла. Бірз дуже довго набивав її тютюном і запалював. Коли над люлькою звився сивий пахучий димок, Бірз помітив, що у нього тремтять пальці лівої руки, яка тримала люльку. Це було дуже неприємно. Це свідчило про те, що нерви винахідника роботарів не були у повному порядку.
Розкурюючи люльку, Бірз нервово ходив по діагоналях свого кабінета, ввесь час говорячи собі:
— Більше спокою, більше витриманості…
І тільки тоді, коли він пересвідчився, що пальці його лівої руки перестали тремтіти, коли від нервової напруженості не залишилося вже, здавалось, нічого, — тільки тоді Бірз вийшов з кабінета і підійшов до мовчазної велетенської залізної постаті роботаря, яка стояла біля його дверей. Він вийняв знов з кишені радіотелеграму Говерса, ще раз уважно прочитав її і процідив крізь зуби:
— Так, рішучих заходів… Хотів би я знати, яких саме?.. Але, спробуємо, спробуємо!
З несподіваною усмішкою він енергійно поляскав по плечу роботаря:
— Ти чув, хлопчику? Говерс вимагає рішучих заходів; добре! Доведеться щось зробити. Га?
Роботар нічого не відповів, як і слід було сподіватися. Але Бірз і не чекав на відповідь. Він посміхнувся ще раз і попростував назад до кабінета, неуважно повторюючи:
— Справді, справді цікаво… Ану, обміркуймо це!
Вже зовсім спокійними рухами він взяв папір, вийняв автоматичний олівець і уважно почав креслити на папері якийсь план. Він креслив, закреслював і знов креслив. Через кілька хвилин різкий дзвінок викликав до його кабінета технічного директора заводу.
— У мене до вас є прохання, містер Кроль, — звернувся до нього Бірз. — Ви, здається, добре знаєте місто. Перевірте, будь ласка, чи правильно я накреслив план?
— Цілком правильно, — ствердив містер Кроль, перевіривши рисунок.
— А в страйковому комітеті вам не доводилося бувати?
— Ні, ніколи, — здивовано і навіть трохи ображено відповів містер Кроль.
— У кого ж я міг би взнати про приміщення страйкового комітету? — задумливо проговорив Бірз.
— Я можу вам порекомендувати одного з наших професіональних робітників, — вагаючись, порадив містер Кроль. — Він, безумовно, не раз бував у комітеті.
— Дуже добре. Тільки я попрошу вас особисто з’ясувати у нього дещо, щоб не викликати цю людину сюди. Мене цікавлять дуже нескладні відомості. Хай ваш професіоналіст уважно накреслить олівцем на папері, як заходити з вулиці до комітету. Та хай не забуде відзначити, куди відчиняються кожні двері будинка — на вулицю чи до кімнати. Це дуже важливо.
І, простеживши спокійним поглядом, як виходив здивований незрозумілим наказом містер Кроль, — Томас Бірз ще раз зловісно посміхнувся і взявся за папери.
Але працювати він не міг. Щось залишилося від неприємного почуття, з яким він читав телеграму Говерса і роздивлявся потім тремтіння своїх пальців.
Томас Бірз чекав замовлених відомостей.