212.

1565 г.

Х 212. 1565 г., мая 27.

Изъ антовыхъ книгъ Юевскаго Центральнаго Архива Ng 2039, f. 113, (Ь).

Заявленге евреевћ .Туцкпт,7,: Яхнс, Шломы, Сачка, Мошка и IIIU.MXU .Ie-

евичей, что, по смерти ихъ' отца Левея, Нхно, не желая вступать въ

споры со своими меньшими братьями, пригласиль „пр;ятелей, жидовь тутеш-

-нихъ яко духовнихъ, такъ и свецкихъ» и устроишь ПОЛЮбОВНЫК раздг{лъ•, вь

силу котораго каждый изъ братьевъ, иолучивъ равную долю въ отцовскомъ на-

сл±дств'Т;, въ имуществ'Ь движимомъ: золон, c.epe6prl;, одеждахъ и проч., п въ

недвижимомт„ домахъ въ Луцкеђ, обънвляютт, другъ кь

другу ничтожными, подъ 011aceHieMT, уплаты штрафа: 500 конь грошей въ подь•

зу Короля и 300 копь грошей сторонгк, позванной въ судъ.

Року 1565, швс,яца Мая 27 дня, въ

Пришодши и постановившися очевиство на врадТ, замку Госпо

дарского, въ Луцку, передо мною Войтехомъ Красовскимъ, ворот-

нымъ замку Луцкого, на тотъ часъ, въ небытности подстаростего

Луцкого, пана Андрея Ивановича Русина, поданные

жидове места Луцкого, на имя: Яхно, а Шлома, Сачко, Мошко и

Симъха Левеевичи, ОПОЙда.ИИ и сознали тымъ обычаемъ: Ижъ дей

но небожчику отцу нашому Левею, будучомъ въ месть Луцкомъэ

досталися намъ домы и маетность, злото, сребро, перлы, шатн и ин-

шое рухомые речи. А такъ я, Яхно, яко брать старшый, не

зъ братею своею въ томъ ся заводити, але роздгђлокъ при-

няти и то на вФ,чность ровнымъ дйыомъ, яко зъ братею своею ро-

жоною розхьлити; про тожъ, упросивши есмо приятелей своихъ, жи-

довь тутешнихъ яко духовныхъ, такъ и светцкихъ, напродъ въ зо-

лот'ђ, въ серебрФ) у перлахъ, въ шатахъ и у выншихъ рухомыхъ

речахъ, такъ „тежъ и въ доме.хъ я, Яхно, зъ ними, зъ братею своею ,

ровнорозјџђлились. И вже н отъ сего часу братъи своей, Шломгь, Сач-

ну, Мошку, СимъхгВ доситъ вчинилъ во всемъ и ровный съ ними

,щШлъ принялъ, и на вечность .розхвлилн, што вжо въ кождого права

в'ђчное молчане мјути маю; и тыхъ всихъ отчизныхъ речей, яко .је,

жачихъ домовъ въ месть Луцкомъ у з.Л0'А;, въ cpe6prh, въ перлахъ,

въ шатахъ,въ цыну, въ мгЬди и у иншихъ рухомыхъ речахъ, я самъ,

жона, дгЈуги, потомъство мое, подъ ними самыми, жопами дгВтми,

потомствомъ ихъ, поискувати вевчными часы не маю, подъ закладомъ

Господарскимгв пятмасты Копами грошей, а сторон“ђ триста копь

грошей, кь тому шкоды и наклады ихъ, безъ нождого права„ толко

на слово ихъ, пмъ заплатцти маю. И заплативши тые вси заруки

и шкоды нагородивши, и за все досытъ вчинивши, предъ сд братья