212.
1565 г.
Х 212. 1565 г., мая 27.
Изъ антовыхъ книгъ Юевскаго Центральнаго Архива Ng 2039, f. 113, (Ь).
Заявленге евреевћ .Туцкпт,7,: Яхнс, Шломы, Сачка, Мошка и IIIU.MXU .Ie-
евичей, что, по смерти ихъ' отца Левея, Нхно, не желая вступать въ
споры со своими меньшими братьями, пригласиль „пр;ятелей, жидовь тутеш-
-нихъ яко духовнихъ, такъ и свецкихъ» и устроишь ПОЛЮбОВНЫК раздг{лъ•, вь
силу котораго каждый изъ братьевъ, иолучивъ равную долю въ отцовскомъ на-
сл±дств'Т;, въ имуществ'Ь движимомъ: золон, c.epe6prl;, одеждахъ и проч., п въ
недвижимомт„ домахъ въ Луцкеђ, обънвляютт, другъ кь
другу ничтожными, подъ 011aceHieMT, уплаты штрафа: 500 конь грошей въ подь•
зу Короля и 300 копь грошей сторонгк, позванной въ судъ.
Року 1565, швс,яца Мая 27 дня, въ
Пришодши и постановившися очевиство на врадТ, замку Госпо
дарского, въ Луцку, передо мною Войтехомъ Красовскимъ, ворот-
нымъ замку Луцкого, на тотъ часъ, въ небытности подстаростего
Луцкого, пана Андрея Ивановича Русина, поданные
жидове места Луцкого, на имя: Яхно, а Шлома, Сачко, Мошко и
Симъха Левеевичи, ОПОЙда.ИИ и сознали тымъ обычаемъ: Ижъ дей
но небожчику отцу нашому Левею, будучомъ въ месть Луцкомъэ
досталися намъ домы и маетность, злото, сребро, перлы, шатн и ин-
шое рухомые речи. А такъ я, Яхно, яко брать старшый, не
зъ братею своею въ томъ ся заводити, але роздгђлокъ при-
няти и то на вФ,чность ровнымъ дйыомъ, яко зъ братею своею ро-
жоною розхьлити; про тожъ, упросивши есмо приятелей своихъ, жи-
довь тутешнихъ яко духовныхъ, такъ и светцкихъ, напродъ въ зо-
лот'ђ, въ серебрФ) у перлахъ, въ шатахъ и у выншихъ рухомыхъ
речахъ, такъ „тежъ и въ доме.хъ я, Яхно, зъ ними, зъ братею своею ,
ровнорозјџђлились. И вже н отъ сего часу братъи своей, Шломгь, Сач-
ну, Мошку, СимъхгВ доситъ вчинилъ во всемъ и ровный съ ними
,щШлъ принялъ, и на вечность .розхвлилн, што вжо въ кождого права
в'ђчное молчане мјути маю; и тыхъ всихъ отчизныхъ речей, яко .је,
жачихъ домовъ въ месть Луцкомъ у з.Л0'А;, въ cpe6prh, въ перлахъ,
въ шатахъ,въ цыну, въ мгЬди и у иншихъ рухомыхъ речахъ, я самъ,
жона, дгЈуги, потомъство мое, подъ ними самыми, жопами дгВтми,
потомствомъ ихъ, поискувати вевчными часы не маю, подъ закладомъ
Господарскимгв пятмасты Копами грошей, а сторон“ђ триста копь
грошей, кь тому шкоды и наклады ихъ, безъ нождого права„ толко
на слово ихъ, пмъ заплатцти маю. И заплативши тые вси заруки
и шкоды нагородивши, и за все досытъ вчинивши, предъ сд братья