262

Жена же рече:

3Mii мя

25. а Ядохъ отъ древа

«На иовеса твоя

«а Днесь • со Адамомъ

«а ВкушЬ 6'Ьда моя.»» 2.

« Ахъ, якъ тяжко спомвнати,

30. гРоскошь твоя зъ раю згнатиЯ),

МН'Ь странному 3), тя лишенну,

« За вкусъ плода зъ рая згнанну,

а Жилищъ твоихъ

Идосиенныхъ

35. « 3'Ь.ио краснихъ

«И зеленыхъ! Я.

а Язва въ сердц•ь

« НеисцЬьна,

« Память твоя

'0. « Бо зхЬ зюьна. 2.

« Убо буду

а И слезити,

« Безут%шно

а Покой жити.» 2.

(Рувоп. ПИМ, ХИП в).

2.

СЛТЦ1е два Стиха вот. ум совершено Поосв1е, хота псин въ руви•ихъ

Руссвив бупап:

Ппче Адамъ, ппче Еува,

Же згрешили, вендзви 9), з дрзева,

1) «Роскошь твою, раю, иСтраану?»—')

бывшихъ досел%? Удоиенныхъ?

3) При вачи% Стиха на пом приписано: «ИлАкаи Адаму и Еува: Егда

изгв'ви б•ста изъ ри, има прамо раа.» — 3) Нужные, б%дине.