Доп—у,
тщпу.
жутко,
Шобъ бно чутп;
Вовркъ вдорову,
Безъ позору :
Якъ та осина,
Що гвется та стоить.
Подай дощику,
На вдову рижь,
авиъ,
Ватькивъ овиъ,
И на вее »бро,
Поливай ведромь
Гони хмару
И всяку мру,
А очв мозодицы,
Якъ чаровницы,
Не хай отъ тебе
Ще краше буде.
Лице биле,
Косу довгу;
и вижку ,
Нехай увые.
Подобваго почти орип%въ, сохравевъ п
Нерехотскомъ У'Ьзд•Ь (костромской
Дождь, дождь!
На бабиву рожь,
На дтдову пшеницу ,
На дтвкпвъ ивъ,
Полта ведромъ.
Въ ШУВ губ$в) существуетв ррв•
дождю: Мать Вожая! подавай дождя швам