Доп—у,

тщпу.

жутко,

Шобъ бно чутп;

Вовркъ вдорову,

Безъ позору :

Якъ та осина,

Що гвется та стоить.

Подай дощику,

На вдову рижь,

авиъ,

Ватькивъ овиъ,

И на вее »бро,

Поливай ведромь

Гони хмару

И всяку мру,

А очв мозодицы,

Якъ чаровницы,

Не хай отъ тебе

Ще краше буде.

Лице биле,

Косу довгу;

и вижку ,

Нехай увые.

Подобваго почти орип%въ, сохравевъ п

Нерехотскомъ У'Ьзд•Ь (костромской

Дождь, дождь!

На бабиву рожь,

На дтдову пшеницу ,

На дтвкпвъ ивъ,

Полта ведромъ.

Въ ШУВ губ$в) существуетв ррв•

дождю: Мать Вожая! подавай дождя швам