Друкарняна справа спочиває ще на Україні в чужих руках. Українських друкарень до революції було дуже мало й вони не мали українського характеру, бо між иншим не могли як слїд опертися на українській клїєнтелї.
Рік 1917-ий приніс і на тому полі деякі зміни на краще. Із зростом українських, часопи-сей і видань показала ся скоро й потреба власних українських друкарень із відповідним технічним матеріялом і персоналом, який відповідав би українським потребам. Більші українські часописі й видавництва старають ся прийти скоро до власних друкарень, щоби стати в незалеж-ности від чужих підприємців і зменшити кошти видавництв. Деякі часописі й видавництва (на пр.: «Робітнича Газета») збирають окремі фонди на закупно друкарень, або заходжуються, коло поширення своїх невеликих друкарень (як на приклад видавництво «Час»).
Крім того повстають та організуються нові друкарнї для офіціяльних, військових і товариських потреб.
Українська Центральна Рада зараз орґанизує власну друкарню у Київі й стараєть ся поставити її на висотї подібних державних друкарень. На засіданню Ради голова Грушевський пропонує затвердити асигновку 200.000 карбованців на поширення друкарнї, на купівлю ротаційних машин то що. Ця пропозиція ухвалюеться на внесення фракції укр. соц. — федералістів з тим, щоб асигновку на ту цїль збільшити до пів мілїоиа карб. Українське представництво, як бачимо, зрозуміло добре потребу власної гарної друкарнї. І загал мав розумГння для тієї справи й коли зараз у перших днях революції українські салдати самочинно захопили типогра-фію Почаївської Лаври, то бердичівські земські збори подарували всї друкарські машини з Почаїва Укр. Центральній Радї («Вістник С. В. У.» чч. 170 і 173).
Тїри Іеперальпім Військовім Ссхретар'гят'г органїзусться окремий друкарський віддїл, який отвирає власну друкарню й переплетню («Роб. Газета», ч. 201).
Українїзують ся поволї й губернські земські друкарнї.
У Петроградї основується товариство «Друкар", яке отвирає власну друкарню й переносить її потім до Київа.
Дуже оживлений видавничий рух викликав скоро потребу нових українських книгарень, які ледви в силї заспокоїти великий попит за книжками. Українська книжка здобуває собі на У-країнї право горожанства й заповнює полички книгарень, щоби швидко зникнути між покупцями й читачами. Українські друкарнї, до недавна велика рідкість, виринають тепер усюди, навіть по менших провінціяльних л\істах. Більші городи ліають уже й по кілька українських книгарень, не вчисляючи в те чужих підприємств, які тепер дуже радо роблять у себе місце українській книжцї.
Партії. Вибрана комісія поробила всі заходи й ще осінню книгарнку отворено.
По дві українські книгарні було, о скільки довідуємося,3 часописеіі, в Катеринодарі, Катеринославі й Полтаві.
В Катеринодарі'. Українська Книгарня, Катерининська, 34.
Книжний склад «Слово-» Кубанського Союзу дрібного кредиту.
в Катеринбславг: Книгарня Лозинської, Проспект; Книгарня «Словом, вул. Полїцейська, 36.
У Полтаві: Українська Книгарня^ КОЛО європейської ГО-стинницї;
Книгарня Г. Маркевича, Бульвар І. Котляревського.
Поза тим маємо відомости ще про такі українські книгарнї по инших містах Україні: Житомир: Книгарня Совинського;
Інформаційне бюро при Волинській укр. Радї продає також книжки й газети, дім губ. прав. Вол. Укр. Ради.
, Кремінець на Волині:
Українська Книгарня^ вул. Широка, буд. Гер-ништейна («Нова Рада», ч. 131). Кремгнчух'. Українська Книгарня^ Катерининська, 4.
Миколаїв', Книгарня «ІІросвїти->->, Московська, 3. Павлоград на Катеринославщинї:
Книгарня І. Оргшнева. Петроград:
Уграїнська Книгарня, Петр. сторона, Боль-шой Проспект, 1, у Петрофаді* мала бути ще й друга укр. книгарня. Харків:
Українська Книгарня, Петровський пер., 18 (або 48).
Чернигів:
Українська Книгарня, вул. Богоявленська.
Українські книгарні були ще перед революцією у Василькові, Єлисаветг, Ніжині., Охтирці і т. дальше.
Крім тих українських книгарень було ще багато не-українських, які продавали (а навіть видавали) українські книжки, як. наприклад книгарня Ідзїковського і Йогансона в Київі, Дідеріхса у Ростові і т. дальше.
В кінцї треба згадати, що ширенням і продажжю укр. книжок та часописей займалися ще дуже щиро всілякі українські організації й товариства, як земства, народнї ради, «Просвіти», військові й селянські ради, спілки і т. д. «Нова Рада» з 3. вересня 1917. р. доносить, що «Просвіти» й Спілки розповсюдили на Київщині до 1. серпня 195.636 українських книжок. Український центральний галицько-буковинський Комітет допомоги жертвам війни ширив книжки між бранцями ("Роб. Газета», ч. 187).
Для того, щоб краще ширити книжки, деякі орґанїзації й комітети оснували окремі фонди й давали грошеві допомоги. Культурно-просвітна Комісія улаштувала у Київі карнавочний збір на "книжку й газету воякові», що приніс чистого прибутку 6.2?8 карб. 78 коп. Херсонська повітова управа надіслала редакції «Народньої Волі 2768 карб., щоби редакщ'я розсилала часопись в 346 примірниках усїм селянським про-світним товариствам. Бердичівська пов. «Просвіта" призначила 8.000 карбованців на українські книжки для народнїх шкіл (>Нова Рада», 138). Гадяцьке земське зібрання на Полтавщинї асигнувало 70.000 карбованцїв на книжки для школярів.
При таких відносинах не диво, що в роцї 101 7-ім розійшлося між народом кілька міліонів самих українських книжок.