И теину воць водились до Ила св•Ьта;
Другой день водилися до вецера
И теину ноцьку до б•Ьаа сйта;
Да и третей день водидисе до вецера.
65. Втогда упал да на c•hpy землю
Старой казакъ Илья Муромець.
Тольки молитсе Спасу съ Богородвчёй:
« Не дай маня поганому на nopycagie!
Буду я служить до св%ту дб ввку,
70. « За церкви за Божйв,
« За тую Вру за к—шоную ! »
Да и врвнялъ молодця рукою право•,
Отрехну.кь ногою хЬвою,
Сшибалъ молодця со грудей,
75. Д'вненько • сшибал, да выше Асу темного.
Втогды садился да на цёрнки груди.
Говориль старь да таковы слова:
« Ты скажись-ко, скажись, да доброй молодець.
« Ты КОЕЙ земли, да ты коёЙ орды?
80. « Какъ тобя ише “ ) именёвъ зовуть,
« Да какъ тя ве.ивцЬюгь взъ отецесьва ? »
А въ исдода лёжить да лихой думаёгь:
« Кабы я сид"лъ да на твовхъ грудяхъ,
« Дакъ не спрашивал бы имени до
вотцины... »
85. Говорил Илья Муромець во второй наконъ,
Илья да и въ третбй наконъ.
Не дождалсе Илья 0TrbTv отъ молодця,
Дакъ и выняхъ Илья свой булатёвъ ножъ.
И видигь мододбць, што хлопотб пришла.
90. ОтгЬцяхь молодёць: — Я такой земли, да такой орды,
— Што во вмени зовуть меня—сокольшицёкъ,
— А по оттесьву зовутъ меня—нахвальшщёкъ,
— МододоЙ вдовы Тимоееввы родной а сынъ.—
Тутъ сходит, старой со цёрнь;къ грудей,
• ) Д“внпько ид Изенько—аиежо, высово.—Прил.
“ ) Ещь—О.
) д.т—о.