—64—

Ой чв не це ж той превражий сын,

Що з .тяшнми бьеться?

Ой це а 60 той XMijb зелений,

Що й на тички вьеться—

45. Ой це ж 60 той та позав Нечай,

Що з ляшвами бьеться.

T06i, вражий сину,

Та й тав воювати,

Треба ж твою кров козацьву

50. З ЛЯДЬСЕОЮ

Ой глянула та его мати

Та й в нову вватирву:

Йа й покотилась Нечаева головонька

С плечей у долину.—

(Изъ рукописн. kieBck. сборн. и. Паволочь).

д.

1. Та зеленого гаю,

Ой кривнули пани возаченьки: Нечаю!»

Л Нечай того не думае, та Нечай не гадае,

А з вумасею i3 Хмельницькою мед-вино кружае.

5. Ой поставив та Нечаенко та сторожу на

Л сам до кумасеньки та щуки-риби тсти.

Озирнеться—аж нема та стороженьки на

Ой ciB же та Нечаенко та щуки-риби Тсти.

Ох i прилетјли до Нечаенка та не мудри:

10. «Ох i же ти, та пан Нечаенво, та кружаеш,

А вже твоТй стороженьки та на не мае.»

Ой крикнув та Нечаенко та на ауру малого:

«СЈдлай, журо, коня вороного, а мене старого!

Ой та малий журо, та попруги

15. Буде на та на тих naHiB, та велика потуга!»

Ох та не BCIliB та Нечаенко та на коня

Задрпжали в воня вороного та HizeHbRII на