—64—
Ой чв не це ж той превражий сын,
Що з .тяшнми бьеться?
Ой це а 60 той XMijb зелений,
Що й на тички вьеться—
45. Ой це ж 60 той та позав Нечай,
Що з ляшвами бьеться.
T06i, вражий сину,
Та й тав воювати,
Треба ж твою кров козацьву
50. З ЛЯДЬСЕОЮ
Ой глянула та его мати
Та й в нову вватирву:
Йа й покотилась Нечаева головонька
С плечей у долину.—
(Изъ рукописн. kieBck. сборн. и. Паволочь).
д.
1. Та зеленого гаю,
Ой кривнули пани возаченьки: Нечаю!»
Л Нечай того не думае, та Нечай не гадае,
А з вумасею i3 Хмельницькою мед-вино кружае.
5. Ой поставив та Нечаенко та сторожу на
Л сам до кумасеньки та щуки-риби тсти.
Озирнеться—аж нема та стороженьки на
Ой ciB же та Нечаенко та щуки-риби Тсти.
Ох i прилетјли до Нечаенка та не мудри:
10. «Ох i же ти, та пан Нечаенво, та кружаеш,
А вже твоТй стороженьки та на не мае.»
Ой крикнув та Нечаенко та на ауру малого:
«СЈдлай, журо, коня вороного, а мене старого!
Ой та малий журо, та попруги
15. Буде на та на тих naHiB, та велика потуга!»
Ох та не BCIliB та Нечаенко та на коня
Задрпжали в воня вороного та HizeHbRII на