514

1876.

Скучаю прежнимъ а весельемъ,

Сержусь на то, чтђ я любилъ:

Недугъ вавимъ-то горьвимъ зельемъ

Мои чувства отравилъ.

Во идетъ съ ожесточеньемъ

Борьба враждебныхъ двухъ пачалъ:

Умъ не скуд'Ьетъ размышленьемъ,

Но воли Н'Ьтъ, но духъ упалъ.

Разумнымъ и пытливымъ взоромъ

Я на борьбу свою гляжу,

И самъ, вавъ вчуж%, я дозоромъ

За нею пристально СЛАЖУ.

Себа сознательнымъ упревомъ

Я осужденью предаю,

Но судь не диствуеть уровомъ

На немощь и тосву мою.

Въ моемъ сознаньи проку мало,

Въ нежь добрыхъ силь не почерпнуть;

Оно лишь новое мнгь жало

И тавъ въ уязвленную грудь.

Своихъ рабь послушный,

Не спорю съ ними, не борюсь:

Н%ть, я, вавъ воинъ малодушный,

Безъ боя въ плевнъ имъ отдаюсь.

з.

Чувствъ одичалыхъ и суровыхт.

Гн'Ьздилище душа моя:

Я ненавижу вс%хъ• здоровыхъ,

Счастливцевъ ненавижу я.