— 19 —

Вытягнуть зъ

Трепечетьця,

Вона на

А округъ и цвЈтуть

И сонечко сяе...

Але, рыбка заразъ гыне—

Бо воды не мае!

Бачывъ я колысь весною

Невелыку птычку,

Якъ вона въ лозы

Упала у piqky;

Такъ хороше вода

Ясно сонце

Але пташка потонула,

Бо плавать не BMie.

Усе въ CBiTi сотворено

Одъ Господа Бога,

Усякому назначена

Своя путь •дорога;

Птычка рыбка плавле,

гне лозы:

Кому щастя, такъ и щастя,

А сдёзы такъ слёзы.

Я вже знаю свою долю,

Що прыпала,

Вона жъ мене, якъ мачуха,

Зъ малку сповывала;

Годувала якъ мачуха

На лыху годыну,

Та й прогнала: «Иды c06i

Куда хочешь; сыну!

Шукай c06i чого хочешь,

Хочъ и BiTpa въ

Усе знайдешъ, кажу T06i,

Та не знайдешъ

Колы жъ часомъ задывысся

На красы

Або вразять у серденько

Тебе kapi ogi,

швыдче! тай

Не скажу вже сыну».

Такъ на що жъ и серце