— 22 —
Да до жида-рандара да поступи Ему часть оддать,
45. Щоб позволив на риби вловити,
ЖЈнву свою з повормити.
то один визав мимо кабака
За шечима мушкет несе,
Хоче на утя вбити,
50. свою з покормити.
То жид-рандар у вватирву погидае,
На свою стиха словами промовляе:
«Ей моя Раса!
Що сей козав думае, що BiH у кабак не вступить,
За денежку не купить,
55.
Мене, жида-рандара, не перепросить,
Щоб позволив ему на утя вбити,
свою з повормити. •
жид-рандар стиха
Козака за naTJi хватае.
60.
То возав на жида-рандара скоса, яв поглядае,
65.
1ще жида-рандара мостивитм паном узивае:
«Ей жиду, важе, жиду-рандаре,
Мостивий пане!
Позволь на утя вбити,
свою з покормити.»
жид-рандар у вабав вхождае,
На свою стиха словами промовляе:
«Ей ж моя Рася!
70. Буть тепер у наставним равом:
Назвав мене козав мостивим паном.»
у святий божественний день у четверток,
Яв у Церкву на сейи збирались,
75.
Один до одного стиха словами промовляли:
«Ей жиди ж ви,
Що тепер у вас на Y;paiHi слишно?»
«Слишен», говорить, «тепер у нас гетьман Хмелницьвий:
Яв од Цервви да до славного Запорожа