— 22 —

Да до жида-рандара да поступи Ему часть оддать,

45. Щоб позволив на риби вловити,

ЖЈнву свою з повормити.

то один визав мимо кабака

За шечима мушкет несе,

Хоче на утя вбити,

50. свою з покормити.

То жид-рандар у вватирву погидае,

На свою стиха словами промовляе:

«Ей моя Раса!

Що сей козав думае, що BiH у кабак не вступить,

За денежку не купить,

55.

Мене, жида-рандара, не перепросить,

Щоб позволив ему на утя вбити,

свою з повормити. •

жид-рандар стиха

Козака за naTJi хватае.

60.

То возав на жида-рандара скоса, яв поглядае,

65.

1ще жида-рандара мостивитм паном узивае:

«Ей жиду, важе, жиду-рандаре,

Мостивий пане!

Позволь на утя вбити,

свою з покормити.»

жид-рандар у вабав вхождае,

На свою стиха словами промовляе:

«Ей ж моя Рася!

70. Буть тепер у наставним равом:

Назвав мене козав мостивим паном.»

у святий божественний день у четверток,

Яв у Церкву на сейи збирались,

75.

Один до одного стиха словами промовляли:

«Ей жиди ж ви,

Що тепер у вас на Y;paiHi слишно?»

«Слишен», говорить, «тепер у нас гетьман Хмелницьвий:

Яв од Цервви да до славного Запорожа