40.

34

Л тепер не ти з нами, возавами, воювати

житнёТ солома.хи з туслуком 1)

Xi6a велю тебе до рук Кримському хану дати,

Щоб павчили тебе kpIIMcbki нага: сиро: вобилини жо-

вати!»

ляхи чогось догадались,

На парП:али:

«Гей ви, жидове,

синове!

На що-то ви великий бунт, тревоги зривали,

45. милю по три корчми становила,

Велики: мита брали:

возового

По тв-золотого,

два

60. Л ще не минали й сердешного старця—

пшоно та яйця!

Л тепер ви Tii скарби 36ipaiTe,

Та Хмельницького Тднайте;

Лто, як не будете Хмельницькото :днати,

55. То не за pitmy Вислу до 11олонного прудко

60.

65.

Жидове чогось догадались,

На Случу '1Јкали.

k0TOPi до

То погубили чоботи й ouyqi;

А k0TOPi до Прута,

То була R03akiB Хмельницького барзо

крута.

На

Обломили MiCT

Затопили yci клейноди

I BCi бубни.

1) розсолои на рибу. Прим.