40.
34
Л тепер не ти з нами, возавами, воювати
житнёТ солома.хи з туслуком 1)
Xi6a велю тебе до рук Кримському хану дати,
Щоб павчили тебе kpIIMcbki нага: сиро: вобилини жо-
вати!»
ляхи чогось догадались,
На парП:али:
«Гей ви, жидове,
синове!
На що-то ви великий бунт, тревоги зривали,
45. милю по три корчми становила,
Велики: мита брали:
возового
По тв-золотого,
два
60. Л ще не минали й сердешного старця—
пшоно та яйця!
Л тепер ви Tii скарби 36ipaiTe,
Та Хмельницького Тднайте;
Лто, як не будете Хмельницькото :днати,
55. То не за pitmy Вислу до 11олонного прудко
60.
65.
Жидове чогось догадались,
На Случу '1Јкали.
k0TOPi до
То погубили чоботи й ouyqi;
А k0TOPi до Прута,
То була R03akiB Хмельницького барзо
крута.
На
Обломили MiCT
Затопили yci клейноди
I BCi бубни.
1) розсолои на рибу. Прим.