— 25
145. Другу часть на меду да на пропивали,
Трейтю часть междо собою, возавами, паёвии.
не один ковав за пана гетьмана Хмелниць-
вого Бога просив,
Що не один жупан зносив.
(Зап. въ Александров“. Сосниц. у. Чернит. г., отъ Андрея Шута. Ку-
лишь, Зап. о Юж. Руси. Т. стр. 56—63).
Б.
1. Земле Подьска, Увра!но Подольска!
Та вже тому не i не два минае,
Як у добра немае,—
ЛЕ зажурилась та й заклопотиась бјдна вдова;
5. То то не вдова,—то королевська земля:
Що стали жиди великий одкуп давати—
Стали один од одного на мидю оранди становити....
Яв увра:нсьвцй ковав, то й корчму минае,
А жид та укра:нського возава за чуб хватав,
10. Та ще Его двома кулаками по затинае:
«Козаче—левенче! за що а буду ляхам рату платити,
Що ти мимо корчми йдеш,
Та й корчму минаеш?»...
Коло укра:нського козака всю одбирае...
15. А на YkpaiHi козав за жидом похожае.
Ще его й вельможним паном навивав.
А жид до словами иромовляе:
«Хазайво моя, Рейзю!
Якот-то я на YkpaTHi сдави заживав,
20. Що мене козак укра:нсьвий ще й вельможним паном
називав!»...
Ще ж i тим жидове не сконтетували,
Що три в одвуп закупдяди:
Одна
Друга pigEa—1'HH06epezza,