— 25

145. Другу часть на меду да на пропивали,

Трейтю часть междо собою, возавами, паёвии.

не один ковав за пана гетьмана Хмелниць-

вого Бога просив,

Що не один жупан зносив.

(Зап. въ Александров“. Сосниц. у. Чернит. г., отъ Андрея Шута. Ку-

лишь, Зап. о Юж. Руси. Т. стр. 56—63).

Б.

1. Земле Подьска, Увра!но Подольска!

Та вже тому не i не два минае,

Як у добра немае,—

ЛЕ зажурилась та й заклопотиась бјдна вдова;

5. То то не вдова,—то королевська земля:

Що стали жиди великий одкуп давати—

Стали один од одного на мидю оранди становити....

Яв увра:нсьвцй ковав, то й корчму минае,

А жид та укра:нського возава за чуб хватав,

10. Та ще Его двома кулаками по затинае:

«Козаче—левенче! за що а буду ляхам рату платити,

Що ти мимо корчми йдеш,

Та й корчму минаеш?»...

Коло укра:нського козака всю одбирае...

15. А на YkpaiHi козав за жидом похожае.

Ще его й вельможним паном навивав.

А жид до словами иромовляе:

«Хазайво моя, Рейзю!

Якот-то я на YkpaTHi сдави заживав,

20. Що мене козак укра:нсьвий ще й вельможним паном

називав!»...

Ще ж i тим жидове не сконтетували,

Що три в одвуп закупдяди:

Одна

Друга pigEa—1'HH06epezza,