73

,НИЕОДНЖЪ того не буде,

Щобъ мн отдали Сичь даромъ;

Пови ще свита соньца,

Все будиъ бытьи съ

вапонъ“!

Ой пишовъ Тевеля въ свою палатку

Тай начавъ цирковаты

Явь ему поступиты съ початку

И авъ нашу Сичь атавоваты.

Уже вси наши паданвн

Въ ТевеЈевыхъ рувахъ

Уже вси его палатки

У нашихъ Сичахъ.

Ой прчитавъ Тепля папиръ,

Кошевому, писареви отъ Царыци

Треба наиъ ихаты рь Двиръ,

Ажъ у дви столицы.

Сироп Ниныжъ захлыпавъ гирво,

30 всавимъ казцомъ обнипвс.я,

Свававъ: „прощай славне, храбре

Та вже бильшъ и не вертавса!!

Эй, батьви атаманы!

Кажить: де дип нашу старшину?

Вере живый жаль за сердце,

Лкъ згадаешь славну старину!