Полены думкою хочъ до початку CBiTa, колы ще народъ

жывъ c06i не у городахъ, не у селахъ, а невелыкымы .хуто-

рамы, то й вже 60 пјсня найкращый

прыятель чы то у смутку, чы у радосты. Якь не по-

трапышъ росказаты одъ чого беретьця у тебе CMiXb,

налываютьця на слёзы; cTeMeHHiceHbk0 такъ пе вгадаешъ

де озьметьця и голосыть у серц) покы ты ei не

ваешъ, хоча бь то й на caM0Ti у жъ,

якъ подумаемъ, пропало niceHb и пропало за тымъ, що HiXT0

iXb неперенявъ, що воны по BiTpy, що згынулы,

якъ самотна kBiTEa де небудь у Теперь не те,

люде! Колы Богъ пославъ хысть, колы чыя душа

здольна росказать словамы те, про що шепче якый-сь

таемный голосъ: тому кыдать даремно 0TTi 60, може,

у небудь блысне слово правды и навчыть, на-

ставыть на добро — не одно запекле серце. е люде на

CBiTi; кожне дывытьця и дума по своему; але чы е жъ та лю-

дына, щобъ хочъ колы небудь не або не послухала

CniBaBb и я, братця, що було на серцж що

на и, дывлячысь якъ

переймають M0i niCHi, подумавъ: нехай же не пропадають

годынкы, k0Topi, Богъ ихъ святый зна сплы-

валысь у душу и голосно вырывалысь на волю. Бувайте ж ь

M0i думкы! нехай васъ прывытають и колы

небудь згадають добрымъ словомъ.

С.-Петербургъ.