А на те похоже,—

Що вже ему на ciMb CBiTi

HixT0 не поможе.

весна, шумлять воды,

Тече логомъ,

А я c06i дывлюсь мовчкы,

Та думаю: «Зъ Богомъ!»

Уже жъ въ M0iMb горемъ

Та не розлучатысь,

MoiMb думкам*ь, явь ciMb kBiTkaMb,

Та не роспускатысь.

й щастя що подумать:

Прыленуть морозы,

Здавлять душу молодецьку

И высушать слёзы...

Ажъ тутъ доля де озьметьця,

Тай сдовамы каже:

«Хто вродывся несчаслывымъ,

„То такъ и поляже».

А я кажу

«Тебе не шаную,

Бо смерть моя ходыть бдызько

Я серденькомъ чую...

А якъ зъ нею побачымось,

Душа горя збуде—

доле, Богъ зъ тобою,

А буде що буде».