Роздум•ья.

Мене часто бере думка

Чы то такъ здаетьця:

Що бува заплаче

А лыхо

И якъ бачу слёзы щастя—

Въ въ мене тыхо:

А на страшно стане

Якъ лыхо.

Такъ и бачышъ що сердега,

Не мукы,—

Самъ на себе

Ось наложыть рукы...

Оттакъ и я братця,

А HiXT0 незнае,

Що но

Печаль поростае;

Регочуся межъ челяддю

Мовъ и гадкы мало,

Що жыття мое давно вже

Бурьяномъ запало...

Згубывъ, забувъ свою долю,

округъ

Та й стою на nepexpecTi

BiTepb Bie?..

И то шляхъ и то дорога—

Кого спытать въ

Хочъ не пытай, куды не йды

Вдарю жъ лыхомъ я объ землю—

Врагъ не

Вже жъ бачылы люде

Якъ лыхо

жъ ище танцюючы—

Лыхо вередуе!

Нехай бачять люде

Якъ воно танцюе!