117

Б.

Хмельницький той був такий, що з турком знавсь. IIo:

Ие було до турка да й продасть один, другий город або село.

'Го турки вже Tii села розоря.ш i ясирь брали. Медведовку

и Ташлик два рази продавав. А коло каа;уть, мимо

саму греблю турки йшли, але CMi.T0i не займа.ш, 60 не була

продана. есть i з того часу:

1. Бодай Хмеля Хмелницького перва куля пе минула,

2. Що брати й парубњи i молоди:

З. Парубки йдуть стреляючи, а

4. А молоди: старого Хмеля проклинаючи....

Л далше й не знаю як.

(Зап. И. Кулишемъ отъ Кондрата Тарануха, въ CMJ10t, 18,13,

авт. 12; изъ бупгъ М. Л. Максимовича).

11очти также приведено въ зап. о Юж. Руси, т. 1, стр.

322, только ст. З иначе: «парубки йдуть а

ридаючи» и пос.,ть 4-го прибавлено:

1.

9

З.

4.

5.

6.

7.

8.

«Ой бодай Хмеля Хмельницького перва куля не минула.»

в.

Ой Хмеле, Хмельниченьку!

Учинив еси ясу,

I миж парами великую трусу!

Бодай тебе, Хмельниченьку, перва куля не минула,

Що брати й

Парубки йдуть гукаючи, а

А старого Хмеля проклинають:

«Бодай тебе, Хмельпиченько, перва куля не минулј!»

(Сб. Вол. Н'Ьсенъ Н. И. Костомарова въ МОРДОВЦ. Малор. сборн•. с!тп. 185).

Народность первыхъ трехъ стиховъ весьмр умнительна,

Амь 603ie, что и и.хъ ТРМНО.

Послгь Жванецкой осады чиолякн заключили мирный до-

доворъ съ козака>$ц и съ срючдикау татарами;