123

C06i гетьмана наставляйте;

Бо я стар,

тетьманом не

25. Коли хочете, панове, Антона Волочая Киевського,

Або Грицьва Костиря Миргородського;

Лбо Филона Чичаа Кропивьянського;

Або Мартина Пушкаря Полтавсьвого.»

То козаки тее зачували, смутно себе мали,

30. ТЯЖЕО вздихали, словами промовляли:

35.

—Не треба нам Антона Волочад Киевського,

Hi Грицька Костиря Миргородсьвого,

Hi Филона Чичая Кропивьянського,

Hi Мартина, Пушкаря Полтавсьвого;

А хочем ми сина твого Юруся, молодого,

Козака лестрового!

—«Biu, панове молодий розум мае,

ЗвичаТв возацькихъ не знае!»

—Будем ми старих людей его держати,

40. Будуть вони Его научати, будем Его добре поважати,

Тебе, батька нашого, гетьмана споиинати.!

То Хмельницьвий тее зачував, великую c06i мав,

головою отдавав, слёзи проливав.

Скоро того ще й Хмельницький знемогав,

Опрощенье зо

Милосердному Богу душу оддав.—

То не хмари ясне совце заступали,

Не буйнит в TeMHiM бушували,

Козаки Хмельницьвого ховали,

Батька свого оплакали....

50.

А молодий Юрусь гуляе,

Об CMepTi не знае;

Скоро до Его прибували,

Листи подавали.

55, То Хмельниченко листи як прочитав,

CBiTa Божого не взвцдав!