122 —

120. козаки, поки старую голову Хмельницького

зачувади,

Поти i еврася Хмелниченва за гетьмана почитали;

А ДЕ не стали старот голови Хмельницького зачувати,

Не стали i евраса Хмелниченка за гетьмана цочитати:

«Ей, еврасю Хмелниченву, гетьмане молодий!

125. Не подобало-б T06i над нами козавами гетьмановати,

А подобало-б T06i R03aI(bEi EypeBi

(Зап. въ и. Александровк% Сосниц. у. Черниговской губ. отъ Андрея

Шута. Метлинск., Южнор. вар. п%сни 1854, 395—399.)

Б.

1. Зажуриласа Хмельницьвого голова,

Що при Ему Hi Hi нема:

5.

10.

15.

20.

Час приходить умирати,

HiR0MY поради дати.

Покликне BiH на 1вана Луговсьвого,

Писаря

«1ван Луговський,

Писарь

бјжи,

Да листи пиши,

Щоб сотники, половники до мене прибували,

Хоч мало пораду давали!»—

То 1ван Луговсьвий,

Писарь

Листи писав,

До BCix розсилав.

То сотники, полковники, як Тх прочитали,

Усе повидали, до Гетьмана Хмельницького при-

бували.

То гетьман добре Тх приймае,

Словами промовлае:

«Панове добре ви дбайте,