XI, 2. У Ташйдл знаемо устя (Тх два

. — в DiBIIi'ilIii частп Мео.

тндн, на (Ю CTnitt одно одного), а за уетя мало що через холод

i IIplIl)0NIi иорсижоди, якч можуть тер[йти що ио кочовничояу жив-

лять ся мясом та молоком, а чужннц\ не терилять. До того кочовиики,

не до зносин з иныипми, а uc.melIHi та не пускають як де в вступ

до краю або pitlk0io можна доплистия).

З. Де тече в озеро (ТанаТд в Меотиду), в MicT0 того-ж ixeBlI —

Тана7д, що осадили Еллини а Боспору. Недавно вго зруПновав цар Полемон,

60 вто не слухало и, А то буп торг с1ј.льниП для a3iaTck11x i европейских

i' для тих, пр приуздили озером з Боеиора: Ti провозили

вино П иныпе, що належптЬ до культуриого жнтя')...

4. CkPi3b но над морем (Мсотидою) живуть Мети, хл!бороби. але

воввпики не I'iPIIIi Bix вонй на багато Ti що

блнзько

— Ti що близко Боснорп

IItLIii про Птолемея дуже ветровом з •аху, апв

BiB в другт половинј II в. но ХристЈ. Сго трактат: ПИруч-

ник reorpa.ai, в н!би k0M011TapiR до мани: BiIl подае teofpa•II'tue положене крвзв,

Mi0T по i париодям, i додае иотаткп. Подано ввтлг

8 кв. III гл. 5

„восьмо\ карти Евронп“

(з рецонзй Мюллера). Як впдно

i в него, Птолемей 11одае катальо:• iMen i 0T110fpa•lNlIBx з pi3Hax

час;в, отже треба з ero користатп обсрежио.

Сарматию займають богато : Вепсди коло Bcei саги Венедско\ ;

за (Ьт:ф) Дакиею невкнпн i Бастсрнн i по всему берегу Меотиди Язпси i Гик-

солани ; дал! в середину за ними i Скитц•Алани.

Mcntli ип•родн в Скитит: коли Висту.ти 1йчк•и. близче Венед:в

1йд) Ух ([)pytyn.lionu, далТ —

коло верху Вистулп pit1kIl —

Вприпи ; б.тначс Мх ()мброни, дплт Анарпюракти,

Чорного моря окремо видав недавно в Петербурз{ В. Латншов: lnscriptiones orae

septentrion. Ponti Euxini, t. I—ll, 1885—1890, вершил тох xicTBTb наапси за-

Тирп до Херсонеса, И

1) nopiBHl010(lII .пода:й тут ввтягв з“ Страбояа, ввриво бачпмо, но вар-

варска чорноморвка его часу, як i за Геродота, вв буза одно-

i коли частнпа (коже • буда кочовою, часта на

родною що до культури,

(як коло Ду паю П Меотидп) була хл\боробскою.

2) Боснором звав ся союз грецких xi0T коло Боспору Кимерввского

(продпву Керченского), з Пантлкапеею (Керчею) в голова.х; дпвастпя Спарто-

kMiB (мабуть варварока в роду) опанувала его в V в. до Хрпста, П венаруша-

ючи Mi0k0I автономи1, панувиа до Мвтрлдата Евпатора (Ч- 63 до Хр.); що був

якиПсь час паном Восиора; цо неиу ся з Тх останнП

i був Полемов (в оотанв{п веред Христом), що зрупнув.в старап Танаи.

Уважаючп на находки apxeozbor:wrti, кладуть коло сдоб. Недвйговкв, коло

рукава Дону — Мертвого Дояця. noTix в 11

В. BiH

знову був значнви торгом. Що до koqoBHItkiB Miwckux, то тут p03YMie автор

народп 60 Дон уважав оя грапяцею Евронп.

в) [мя MeoTiB було 36ipuu назвиськом для варварськпх HapoAiB, що жвал

коло Моотиди (ix вилТчув Страбон низчо, il) ;

воно R вже у Геродота.