— 13 —

домо, що по смерти короля свого Германарпка, Biny.TQBi BiA Beact0TiB, зостали

ся вони в Tih жо своп BiTt“IuT, ся зверхност“ Гун:йв. хоч Винитзр,

з роду ABta.1iH, захоипв ознаки снов; власти. BilI подобнв ся .1i10Bi

а хоч ис був так•пй щаелнвнй як Германарик, але не терилячи

щоб зверхпости но малу ся них, i хотячи своею

мухйстю ноказатпсь, 11ilMOB BiiIlI0k) 11а край AHTiB. Напав на •tx, i в nepaJitI

6t•o побито, але 110TiM взяв неревагу, i ро•јняв Тх царя Воза з 6t•o

нами i старшииамп, як страшпић приклад, пџ»б труни, впсячи, Тльи;ого

страху надавали Лле ледвс pik папував BiH c06i так Ба-

ламбср, король l'YHIIiB, пе етер1Йв того, але покликав:ии до себе (ези.мунда,

сипа великого Гунимундп, IIU) ааховуючи свою присягу i BipIIiccb з великою

II0BiB

i з ним союз,

Bihek0 па Виинтпра. Довго би.ти ея; н IjeptIIih i другН) 6iITHi подолТв Виннтар,

611TBi при зв. Ерак серед бою Баламбер (Баламер) :йдстуном пустив:ии

пробив голову Венетару i взявши племенницю Вадамерку ( Ba.rtxt-

марку) за себе, панував над Шлим народом Љтским enokii:uo, одначе так що

завшс нравив љтамв Тх власний князь, хоч за дозволом l'YlIHiB.t)

Проконт. з х. kecapui, був юрисконсультом у в 2-iB полов;

VI в., i мав BioyocTII иро сучасне полутичне П громадске ;

власне втнп ВизантпУ за iMI.r. з Персами. Вандал.лхя П

иолттичну,

Ост[отами, оивсуе BiH в своЈП п [сторя1И (De bello Persico, Vandalico. Gottllico.

8 кн.), ero нрацТ (l)e

aedi[iciis) i (Historia arcanak для нас BaTBi ато вИомостя про Славян,

cueiliub110 cxixn:x, 3aMiu(fRi в iCTopni ocTf0Tckor Biinu (кн. i IV).

з кипг его icTopnr були вже в CbBiT десь иерех р. коли

впд.вав Bilt останп:о, додаткову (М П!) книжку.

IInnitna впдань: вго ппсань

в C.orpus scriptorutn historiae Byzantinae, t. ll -

1833-—8 (переклад пода-

вмо

IlI. с. XIV.3) Коли иро се рознссло ся в народу, JiiItu.11! ся в cTiI

cupaBi майже вст Апти i ухва.тилн сю сира.ву с:йльно вести, сиојваючись

1) В сему YCTyni цукаво дуже иро бороть5у ()eTt0TiB з ВЕЯ-

зем AHTiB —

отже Славян ; па жаль

не означено до вопи жиля •roxi.

0cTroTB виПшли з Чорноморских kP8iB разом з на 33Xiz, коли Атвцз,

сполучнвши всух l'YHIIiB. розиочав CBin uoxix в серед. У в. Зостали ся однзче

т. зв. 1'оти Тотраксити на cxianoxy 60pe3i Чорного моря, козо Ана::;:,

частини

i Моти в Taupii :

за Юстшйана (ПрокоиЛ).

ci дерзал: са

довео (про Тх згадуе П Слово о полку ще R в. ХУ 6v.10 тах князТвство

Мапгуиске, i вимерли вопи в XYllI в., коли скасова;а була П катедра

еотска. ICTOPin r0TiB п наших краях мае. чималу

( 't:pix загадьних

про велвкиП рух ItapoAiB, зазиачим шириб

] ;руна 1IepHoxopckie

Готл etc., в т. И f.ro „Черноморьн' i Томмиека Die Goten in Taurien (Etno:o•

gisclte Forschungen, 1, 1881).

2) Перед тих 0110BiAaB Прокопт, II(0 воевода Хялвудт в р

531 з наказу iM11. IOcT11RiaHa держав парту над Дунаем, непускаючв „i3RRiB-,

AHTiB i Славян переходнти за ДунаП i грабувати кра1 B113BHTnncki.

Сам BiR ча-

сто переходив за Дунай i бив „варвчйв•, ало в TakiM походу его нарештТ

вяне вбили. Згодом анаПшов ся Аит, що попав був, чвс втнц Сдавав з Ан-