— 61 —

чаоппП уотрТ Визвнт“1; для руоко! {оторв! цТкава 6iorpa.ia in. Ваопхя Ма.

кедопяипиа еи\зодои иро хрощепе Русл, трактат що вветь св тенер Про цере

MOBiT двору ВизантвПокого, E Dc ceremoniis aulae ByzantinaeU—0B0TI ou0BiaaBEI пр

ириИд Ольги, а ще б;льшо —

Про кермовапе держава, Dc administrando imp

rio, до К. XTiB ознаеиптн свиа Роиана з полутикою ВвзаятвУ що до сусЦнпх вв-

з ix i0Topn€i0, а также з двякпми Фактамп icTopnr ВвзаптпПскоц держав. :

тут знаходпмо богато хож пньшого клясичпе

подорож Руси до

Костантпнополп. Оц\нка ираць сух яе уставяла ся mit.XHo; е заквдв П до

автоптичностп, до авторства К. i (йльшо —

до iUTopn'IItor вартости Тх Bixoo-

став. lIBBiTb Ti, що • »ризпають К. c0BicTI'0 i пильне зберане. MZTepiuy, разом

8 тим доводить брак крвтичиого чутя П правдоиодмности у иласнвх комбинациях

его. Подаемо урввки з виданнп в 60nnckiM Corpus hist. Byzantinae

6iorpa-

Василя з т. XXVIII (Theopanes continuatus), De adtninistrando itnperio

т. Х, Пе сегетотш

— т. VIII.

icTopII'IHe про жит в П д Тла славного ix а е-

р а тора Васил я. 97. руск•ић: необорниП i безбожнпй, нахилвв BiH

(iMtI. Василь) до угоди, щедро роздпючи одежп 30.10Ti, cpi6Hi i а за-

до. нриПинтя архиепископа. одержан поснпчеив Bi.i патриарха (гна-

Колп князь того ни роду ai6PliII 36ip :йдв.тидних i 3aciB

вннпдком.

а своею с.тпр:инпою, через доите призвичпвнв 6i.1b111 як IIlwni мала до свовј

til)ll привязанн i роздумувала над свокю Bil)010 та християнекою, закликано

ti новонрпхожош архиерея i рознитувано, що BiH проие:йдув i чоху вони ма-

ють вчитись. Колп ж BiIl, нротятнувши святу книгу вваигелтя божого, 0110BiB

Ум чуда Спасителя й Бога i з чуд божнх старого 3aBiTY дещо одкрив,

зараз Русь заговорила : „коли i ми :цось uo,'li6ne не нобачпмо, особливо як ти

иТапщо T06i пс 110Bil)11M0 i слухати твоТх

от аа трох хлопц\в в печи,

e.niB будемо.И топ, Bipy:otiit нелои:иоетн Того, що сказав:

попросите

в Мотм imeuu, одержите“ i „хто BiPIITb в Bienc, дула, я роблю, i BiH

зробнть, ще Гк 6i.BblIIi. снхи, коли ci д;ла не па показ, а для сиассня ма-

: „хоч пе гаразд иробувати Господа Бота, але як

ють дуятись,

сказав Ум

щиро постановили сьтс до Бога приступити, иросЈть, чого хочете, i Бог зро-

бить то певно для ван:оТ Bipu, хоч ми всьмо ие BapTi i 6i,1Hi.k 1 вопв

ирб ту книжку ХРИСТИЯНСКИ! Bipu, себто i святе квангелТ6, кн•

нуто на огнище, 1ц0 воин запалили, i як вона 3icT:utcTb ся без шкоди, не зго-

рнть, то вони признають l;ora, Hin

Коли се було сказано,

сьвя:цснпик Ili,'UlllBItlII до Бога очи руки, сказав: „11рос.тав iMn твое, lcyce

' ристс, Боже перед очпмп всего отесго народу И, i кинуто книгу сьвятого

кваш•слУя в ОГПННУ. Як мппув значний час i загасла, знаИдено сьвяту

книжку непорушеною i цУлою, не мала вона отню иуякого знищеня чи

шкоди, так що h завязки, якими завязувала ся книги, жадно! шкоди чи Bix-

)IiHII не мали. Побачивпш се, варвари, здивова:й великим чудом, без пганя

почали хреститп ся.1)

лубвнскому) думати, щоз иочатку хрпстпянство на Русь завоепп варяжска дружвна;

але воня доводять що виорядчлк лутонвсп уважав ту давню дружину пе-

реважяо варяжскою, що стояло в звязку з его варяжскою теорнею початку Руси.

1) Се uoTiM переПшло до 1йзнУПших kouniz:ropiB визавтвПсквх

(Кедрпна, Зонаря, nik“ i т. п.) i рослпсквх (т. вв. Накововскт 36ipHBk), мех

пньшою i в характерну ком:йляцпю грецку оро охрещене Руси, 3k0}6iB0Bany

в (може i руских) жерех, де звязапо в одно сд перше охрещене Руси