— 88 —

иеПску iMaepun Налягав руский Baxix иоказуючи введядв, та ва•

вад i Apa6iB на сирийску Антиохвю, що недавно була првдбалв

Роме“ Необорне лихо голоду BiH ирввозом хл1ба, що спорядив 3an06ir.'BB0

й швпдко з ycix емиориП, енинввши нагубу такого лиха. Напад Агаряв Bi*B

Bix.opox cxiNlltx Bit1Ck, аа проводом патриция Миколая: сс був власний евнух

Ьи:сраторп, пле великим старппвм ,Aitut10B AocbBixy в справах втпи. З ('ьвя.

олавом, вождем рус.кош Bittcka, постановив трактувати про згоду. Носи.тав

noc.aiB до «го, взивиючи щоб взяв нагороду, яку 06iI"IB вму iMII. Никифор за

напад на i вернув ся до сво1х осад i КимсриПского Боспора, а

залншив, 60 належить Ромеям i з давних була частиною МакедонП').

10. Сьвятослав, запншавшись дуже ио(йдами на i високо за-

носячись з варварско! (бо оианував край держав в пе-

реляку i страху ирироджепною своею сувориствю (кажуть, що здобувши вт.

вою Филиноиоль, з людеп, забраннх в TiBI MiCTi, 20.0 немилосердно i непо-

людску насадив на налу, i тим все ив.) ще зоставало ся настрашив i привёв

до покори) i дав послам РотеУв BiN10BiN1 t'0PAi й cbMi.TIIBi: не ui.xe з eei 60-

(родючо1) инакше, як за великою грошовою платою i за викупох

HiCT i взято па Binni; а як РомеТ не схотят того заилатити,

нехай скорше заберають ся з Европн, 60 то Тм не належить, i до A3ii пере-

ходять; а инакше, думав BiH, Тавроскити з Ромеями не ся. Одер-

жавши Taki Скита, [миератор Иван, пославши назад, Bix-

BOBiB так: „думаемо, що не треба 6 нам ламати BiA 6aTbkiB до нас

пре'ппла неиоруп:па, як Ti Бог д;ш, 60 Bil)IlM0 за lIl)0BiAi118, що воно все устро-

108, i звпчађ xpncntnne.bki ниважанмо. Для того радимо вам, як еноТм прияте-

ллм, вмовлнс,мо

абисьтс рунп:.чи з сего кран»,

1ц0 30tn•i.M вам не нале-

ж11ть, 60 аиаИто, як пс послухавтееь сет снасснно\ ради, то не мн, а ви

нору шунте давно уставлену згоду. не думапте, що ми за таке вам

60 сиод\вавмоеь Христа, безсмертното l;ura, що як не

виПдете з сего краю, то i без волу вашоТ вас виженемо. Думаю, що ие забув

ти невдачи батька свого ]торя, що знсваживши заприсяжену згои, ирпплвв

великим походом, на десятю тнеячах на ртолицю, а ледве з десятю

човнамп вернув ся до Босиору Кнмерийск•ого, ставши сам BiCTBBk0Y свого

нещастн. 11ромниаю вже нещаслииу смерть 6t•o, як BiH nilB0B походом на rep.

i попав ся iM в руки, i привязного до cT0B6ypiB дерев, на ABi ча-

стини вго роздерто. Думаю, що h ти не вернеш ся до BiTMIltn, як првмусиш

вистуниги супротив тебе аброю ромећску, але пропадеш тут з уст Bihck0)t,

IIl0 aui оден човеи (огненосний) не ирийде в Скитию, нро неща•

сливу до.мо що теб

Сьвятсмав, розен\вавцшсь з тапођ виливом варварского.

запалу i нерозсудпости, сказав на те .так: Не бачу жадио\ потреби вшератору

ромеДскому• hTII до нас; нехай не трудить 'ся йти в сей край: ми caMi скоро

поставимо иттри перед брамо:о Византи!, обведсмо iI BIiWlI.M валом, а як Biu

(iM!teparop) буде бороти ся з такою внйде

— приимемо i са•

1) Где екскурв про те, як Волгари з'явплясь в паях балканских.

2) Ъиани тут в'явиись на х1оце Древлян; иодроблць спх про смерть

1горя јтоивспе не звав, просто каже, що Древляле. вбвхп [горя. Дуже

тут i ввще (YI, 8) вгадка, що Русь вертиа ся до дому Босворои

Камервйвким; се ствержае догадку, що крат належали тот до Рус•

ко! держава.