12

Не одну годйну,

И рознесё тую славу

По Bcii У крайни.

Постоянныя cTP.IeHia казачества въ всту-

rueHiD въ общину Запоржсвую отражаются п во мног вхъ

пугихъ п±сняхъ, напр:

Ой, я (поеть пасынокъ въ семь•ђ отчима),

на гору крутую,

Та гляну а, подивлюсь ва воду биструю.

Щува—риба въ мори гуляе до воли,

А я, возавъ, на чужини та не маю дола.

Ой, выйду я за ворота, надивши сиромягу,

Ой хтожъ мене та пригорне, баднаго нетягу.

Осидлаю коня, вона вороного:—

Прощай, прощай, матусеньво, мене молодого.

Мати сина питае:

„Ой, сынку Иване,

Дитя мое кохане,

Чи мени тебе оженити,

Чи у спорадитв?

Явь а теб'ћ оженю,

Сама себе звеселю.

Якъ я тебе въ оддамъ,

Тавъ я соби жалю завдамъ“.

—Ой е въ мене, мод мати,

Кинь

И три дуди мадяни:

Въ перву дуду заграю—

Я вонива сидлаю,

Въ другу дуду заграю—

На воника сидаю—

Въ трехю дуду заграю

Я изъ двора