Баба.

Вохъ caTBapiY два зла: бабу и вазла.

Ать бабы утикай, какъ ать чорта,

Куды чортъ ни паспЈить, туды бабу пашлёть.

Баба хитр'ћй чорта.

Ать чорта абаронисьтя хрястомъ, Богымъ, малитвыю;—атъ

бабы и дубиный ни'тбаронисьтя.

Баба увесь св'ћтъ пириварнуда бъ, взяуши за кальцо, када бь

ао сила.

Бабья хамутина увесь св'ђтъ намутила. (Дмитровскъ, Орд. губ.).

Ня вјрь лошади у дарози а баби у двар'ђ.

Баба съ возу—возу Д6ЕШИ.

Када три бабы, чатвертый жидъ, да цыгань—давъ ярмарка.

Бабы швурлёиы—къ објдни сшћш.

У бабсвымъ хвасту нгђтъ пасту.

У распутный бабки дв'ь ухватки.

У бабь 72-ухъ—адинъ казиный духъ.

На што прясть, нада саддатъ дасть (о баб дурного пове-

Идј бабы гдадки, тамъ Н'ђту вады у кадки.

Зачаии хто бабу, дакъ ина языкомъ паганыя нарыта уложить

(или: зъ грязью змсить).

Ни наха, ни пряха, а ЯЗЫЕЪ, якъ плаха.

забабђны.

Баби ни варагушу $дать.

Старую бабу ни у иху, ни у барану запречљ.

Ba6cEiH С'ђни тйД'Ь ни стыять.

Дворъ бабыю наживаитца и зживаитца.

Баба гбдитца ни сянни, такъ у чатверьхъ.

Баби грошъ, а ли мущини духъ яе харошъ.

Баба зПисна на грошъ, а ли мущини духъ яе харошъ.

Бабь тада людями завуть, явь у поля идуть.

Явь начнуть рожь жать, тада бабь людями звать.

1