— 94 —

а вЈПском провожав мене два днт до остатньоТ граивц\ свое; держава, яку BiB

и для nepexoaiB ворожих иже й довгою огорожею окружив 3BivcL“b.

BiH скочнв з коня на землю, я з товаришами йшов BiH а своею •

старшиною пшов за нами, i так вийшли мв за ворота. Bin став на r•op6i,

я на ; обнявши руками, я хрест Христовий, прегарний

cbniB: Петре, чи любиш мене? паси BiBt!I мот. Коли зак\нчено антифои, князь

прислав свого старшого до нас, з такими словами: вя тебе аж де

ся моя земля i почипавть ся ворожа. Для Бога прошу, не зананащай па со-

ром мину свого молодого житя. Я знаю, II(0 ти завтра до третьоТ години без

користи, без поводу мусиш зкоштувати riPk0Y смерти.“ Я п

нехай

1Цож дал! ? Без шкоди тили ма два дня, третього дня, в пят-

— рано, 01IiBNIi й о вели нас, з похилими головами, на

ннцю,

смерть, i всякий раз чудовиим чином — 60 так велУв 13iT i вожд наш Истро,

виходили мн непору:пно воро:йв, В исдТлю прийшли ми до

Збору й дозволили нам жит“, поки BicTHlIkIl об'Удуть i збсруть на, 36ip.

Другого отже дня о покликано нас на 36ip, бито нас i коней,

ся люду без луку з лютом видом, [йдняло етрашнпй крик, тисяча C0kip, тисяча

»et4iB витягиепо на шит й грозять nocikT11 • нас на части; мучили нас

аж до ночи, тягали тудн, сюди, ноки стар:пнна Ух земл!, нас сп-

лою з рук ix i вислухавши мови, бувши розсуднпми, що ми

з добрим ирийшлп до тх землУ. Так за волею (mirabilis) Бот i най-

доротшого Петра пять ми пробули тим пародом, 06iituJ.'Ill три ча-

стипи, пе 'iiua,'lIl : BicTHIIkIl старшннп (meliortun) прийшли до

нас. Коло тридцяти куш стало хрвстпяпами ;. за иомочпю божою уложили ши

зтоду, якоУ п:хто, як вони казали, не Mir 0kPiM нас уложитн. „Ся згода, ка-

радо станемо християнами. Як же топ князь l)yaiB порушить Bipy, мусимо•

дбати Ti.'lbkn нро Bit1HY, а не про християпство.д

З тим ирпћшон я до князя PY3iB, той згодпв ся задля Бога й дав сина

закладннком. Висьвятили ми з своУх епископа, i Bin (князь) разом з сн-

ном послав ero в середину .ЗОМЛУ. 1 запроваджсно на слави h хвали

Спасителя Бога закон хрнстпяиск•ић в TiM народу, naiiril)L11iM i Hah.T10Tiiiu1iM

з ycix язпчникјв, 6 на зем.л\.3)

t), Ирптзд Бруно до Китва •нринав ва часи дужо боротьби Руси

з ПеченП•ам:, коля, як. кахо наша лУтоиись, „d• рать велика безпорестуиа•, руска

колонТзацпя подалась з стспових краУв 1йд тих иатпскои,ј Вододниир иусТп вахо

дитись коло оборони околиць к:йвських. Лто:шсь ико BiH том почав бу-

дувати Е тородвИ (замки) по Стугвт, Деенј, Остру, Трубежу П Сулу; до спх захо-

aiB коло оборони належВ:гь i та огорож' (sepes), про яку 0110BiAae Бруно; sepes

авлчаПно значить ; були в i ворота. як бачимо з 0I10BimI'M. Захова.

дись дост слудп з ровами, часом високпх (3—4 сажну П Roci), що огорожуввля

uineni (i 3axani) границу Русл (иро них специядьна В. Антоновича

в kBiBB$. Стар. 1884, lIl); •е Ух : повад Росню, • Красною, Стугною.

Огорожа, иро яку Бруно, що Пшли до пет два дт•, могла бути

дссь в околяаях р.. Стугнв.

3) ДвлУ Вруно каже про 0Bil aauip iTIl до .Micig у IIeueHit•iB, як

Сачимо, не буда дужс щасливош П не зоставнла по c06i значного ел;ду. Про Mi-

ci0HepckY 0.1bHictb ва Руси Бруно не згаДуе, буп Русь i без того хре•

щеп; 3BicTkH иро таку дуялыйсть его ва Руса иовстають у 6iorpa.a

Дойаип через иомилку

— 3aMicb князя зьявля€ть ся князь Русјв, що хре-