— 57

Самъ пошоу сивой зязюли слухаци.

МН'Ь здаетца, сива зязюля кукуя,

Мая дз±вочка хусточку рубить, сп±вая:

Принеси, Боже, того панича, што люблю,

Дарую ему эту хусточку; што рублю.

35. Да по мору, по синему озеру

Малады дз±цинка на лебёдочку стр±ляя,

Да правымъ очкомъ на дз±вочку взирая.

Да по комь же ты, мая дз±вочка, удаласа,

У старое золото у ковалёвъ *) поясъ увиласа.

Пусцила сваю касу по кованому поясу:

Нехай косочка зъ буйными в±трами лял±е,

Нехай мамочка по маей кос± жал±е.

Да годзи% годзи маей косонц± лял'Ьци,

Годзи матонц% по маей кос•Ь жал±ци.

36. Постаяла староженька у браду,

Да и сама сфла у вишнёвому саду.

Да аткель ясень мфсяцъ изыйдзе?

Да аткель-же маладый дз±цинка придзе?

Зыйшоу ясень МФСЯЦЪ зъ зорами,

маладый дз±цинка съ сестрами.

37. Ты кланяйса, мае дзиця, не пыжиса,

Пашлюць цебе кь цихаму Дунаю по воду

И скажуць людзи: разумныя маточки, науче-

ны бацюшки...

38. На двор± дощъ, мяцелица, пляхота,

дзвцинк± жанитца 'Ьхаць ахвота.