— 13 —

Да вве пав Хмельнвцвщй од сяго вума ei с.дова

Да до вув з гордоию ме с; сдоа пупдяе:

«Ей, вуме, вуме, Барабашу, гетьцие цододий!

80.

Яв будеш ти ciu словам дое.атџти,

Да вве а а з пјч гал;у голову

шатд

Жону твою 8 Мтьми аивцем за*и,

Турсьвому салтаву в похаруниу ојдаатз,р

85. Да вже пан Ба*ш, гетьмаи нолоџй, од вогог кума

ci вдчуџае,

Та стиха i3 двора i3iuzae

I на свого старосту Кричевсьвого вличе—-повдивзе.•

—«Ей* старосто Кричевсьвий!

Чи не ножна б пана Хмельницьвого забратщ

90. Та туроцьвому садтану в подарунву живцем офлати?

Да щоб нас дяхи, мостиви: пани, за 6iaoaopiB 1)

тадџ»»—

поухав пан Барабаш путём-дорогою,

А пан Хмельницьвий лугом по-за лугом. (Базалугоиъ)

I случилось пану Хмельницьвому з право: сторон чо-

подвовнаки:

95. Один полвовниЕ—Мартин Ольшансьвий,

А другий—Мавсим Полтавсьвий,

полвовник—ван Богунд,

А Борохович.

Да вце вуоци на лядсьвй табори тз:здзали

100. I до B03aBiB i ситха словами промовлдли:

«Ей, возави, добре дбайте—

Русьве оченаш 2) читайте,

у пень рубайте,

Кров ix лядьсьву з жовтим uicB0M

1) За добрих людей, чи то значить. 1Њпцъ. Си; въ Рт., стр.

194, 117

2) Наше б то, православно: Bipa. П'Ьвецъ,