—115—

Мастеръ спичка! спица у калясницы.

Ашмёткамъ тризвонить, якъ и мы ГР'ВШНЫИ.

Ссора.

У сяшЛ ус,яво бываить.

B'hkb свикуйли—жиди, слова сабаки скрозь згароду.

Аблогу дяруть.

Рвуть серца.

Бьють барану.

Какъ на сабакъ, хуть кипятку падлей.

Стыдна: была бь бредня, да ня жодныга дня.

ИД'Ь миръ, тамъ ангили; а ссора, тауъ черти зъ видами

и падсовывають: бряшитя тоя, брашита тоя.

Съ бадьшей дружбы — бальшая свара.

Хату мяти, а смятьтё за вароты ни выбрасывай.

Што ты на мяне, напупфнникъ, напустился? И нима ни

акта уталону—ни дня, ни начи—бурчишъ, якъ на калу.

Што ты кричишь—сама съ вярщокъ, а горла съ гарщокъ.

Чаго ты на мане разинудась? Разинься на багатыга: багатый

вапђичку дасть.

Чаго ты на мине разинулась? Я ни папоу зять: зъ мане не-

чига узать.

А ни гразитя: ня усихъ жа добрыхъ людей пауки пагђди—

скольни нибудь астадась.

Ату, балабонъ! Ни балабонь и ни вараши, кади руки ниха-

раши.

Ты мади, кривая! твая ридавая.

Ни мяли и другому ни вяли.

Узсгђлц и (иресЛдуютъ).

Какъ каза на дубъ—такъ яны адинъ прот(У водныва.

За мажаю загаш.

Шшо намылють и за мыла заплотють.

Брешуть на чимъ свјтъ стаить.

Живуть якъ сабаки у карытцы.

Брань въ баку ни балить.

Сказауши слова, ни 'тмгђнишъ.

Ня плюй у лужицу: сагнесьтя дый напьесьтя.

Плюнууши, слюньки ни падымишъ