— 130 —

Дворъ валикъ, да не съ вимъ жить.

Дварочикъ, акъ вяночивъ.

Дамокъ ни ВЯЛИЕЪ, да садитца ни вялить.

Дворъ вяликъ, якъ моря, а на дворъ схадить—горя.

Бизъ принйды и вашй ни забьёшь.

На тэй свгВтъ за радитидими нада схадить (объ уютной хай).

Якоя ни р\пища, дакъ старыя прикр\пища.

Дай Бохъ мишать свиньямъ, да сваимъ,

Ня у гробь жилаить, а у дамоуву.

Ты думаишъ, явь съ изыкомъ, такъ и съ руками: тяпъ,

ляпъ—изба гатова, и живи.

На нидастачу пива ни наварисьта.

Пашло пола у дђсъ.

Ня йдеть поля ва двару.

Загадала матка мня блины печь, и паставила вады у печь,

и паслала мяне прасить: дайтя скаварады, скавардничка, и му-

чицы, и СОЛЬЕИ пасалити, и чимъ блины пумасдить—масдица,

а вада вольная: у насъ то i0CTb.

Холостой—женатый.

Хадостый—парнишичка простый: якъ СОЕЫЛЪ у пода лятить,

а жинатый—молыдицъ праклятый: за имъ жонычка смотрить,

дробны джушки бивать.

Двухъ варонъ стоишь; аженистьтя—ни аднэй ня будишь

стоить.

Сядить халостый, явь песъ бязхвостый; идить жинатый, явь

панъ багатый.

Хорошое—худое.

Часто сВйся, да рыко усхади (когда кто нибудь похвалить

не хорошее).

Хуть да аднакава (гдј лучше).

У харошимъ паживеть усякый—паживи-ка у худымъ.

Затјмъ народъ умонъ, што съ малку каль идалъ.

мишать мизъ худога, а худоя мишать мизъ харошига.

Жить па краяхъ дрень, па сяредъ харашо.