— 135—
Мужик ъ.
Дай Бохъ, штобъ радиди сынъ Явушъ, и штобъ у маиго
Януша была правидная душа. (Якушъ=не складывающТ работу
на другихъ, а д'ђлаю:тй ее имъ; противоположное слово «Ва-
щукъ»).
Языкъ.
У карови языкъ довить да гаварить на велина.
Языкъ довить, авъ у сабаки хвоит.
Язывъ у роти, якъ чортъ у балоти.
ЯЗЫЕЪ, акъ цјпъ
ПамаУчи, язычевъ, вали зъаси, а ни пумаучшъ—трясцу
зыси.
Никитка сычикъ, атвичаишъ за свой ЯЗЫЧИЕЪ.
Языкомъ балтай, а рувамъ води ни давай.
Языча, явыча, у роти садишь, а здо мыслишь.
Язычевъ, салапни на питачевъ, а i0Hb садупъ, да на увесь
рубъ.
Язывомъ лапачи, а руками дЈдай.
Маучанка на пушить, и рёбра ня сущить.
Адинъ збалтаить, а другой на усь матаить.
Языча, языча, сай дабра ни пазыча.
Языча, языча, ты мн'ь дабра ня зыча: я думадъ
мине, ажно на мине.
Язывомъ лалахать.
Ганять съ пустога на uapozHiH.
Маслинаа масла.
Пашди дћйви.
— ты за
Пра то талкавали, што кошка падвована; нада тулкувать,
жкъ ба ката падкувать (переходъ въ новому въ разговорј).
Всему СВ'Ьту па секрету.
Усюдахъ съ язычкомъ, явь съ мокрымъ вехтимъ.
Малоть
Съ пустога судна ни пьють, ни адуть.
Што хачу, то лапачу.
Чуу звонљ, да тога ня чуу, у якей церкви.
Гаварили бь мы ни мала, да рячей у насъ ни стала.
Хто съ азывомъ, тэй съ пирагомъ-.