— 118—
Уси ДЮДЮШЕИ смштца,
Якъ ихъ сумушки трясутца.
Суды
Када кармань сухъ, тада и судь глухъ.
У наго кармань паун\й, таго и судь спраУМй.
Ни бязсудная вимла.
Суди мяне губернски, а ни баба диравеньска.
На судь ня просють, а судь завадёшъ, на бросють.
За палушку тигають, акъ лягушку.
судокъ бязь соли гадђкъ, а бальшимъ завядись и
двара атлишись.
Мадинькая душа скарм въ адъ пупадаить.
Мйра—двару стйра.
Ни нашь конь—ни нашь и возъ.
Якъ хто хочить, такъ тэй и сочить. (Хто нибудь судачидъ
бы пра наго, а на абсудавища другей и гаворить)...
Знать и сказать про кого «усю паднагђтную».
Даугй, таухй, таухй! а што таб да чужихъ даугоу? пана-
пьютца, наядутца, да разбйдутца—та$хй, таухй.
Люди пра насъ 1'iNpH)Tb, и мы пра тдей ни маучимъ.
Гаварать пра навь... Тольки и торгу, што казиныя мяса.
Ноничи люди ураги: кали увидиди чатыри наги, то и гав)-
рють: два умјсти.
Судьба.
Свато сыныга часа ни пириживёшъ.
Какъ Гаспоть каму на раду назначидъ.
Хто чаво ня обить, то таму пупадапть.
Кали ня кусъ, дакъ съ рту свалитца.
Якъ Бохъ чидавТку вјку пратагнить.
Якъ ня Шди, пра судьбу сваю думай: яе ванёмъ ни абъјдишъ.}