КАРПАТОРУСЬКА ДТТЕРАТУРА xvn • ВШВ
67
в XVIII в., особливо на територв\, а надто а огляду на по-
у наших горах, я друвую тут у Про попу-
Факт, що до нас П kpiM
агадано\ koniY Левковського в р. 1778 i E00iY Т. Поповича з 1751 р.
я одержав о. М Зубрвцькото ще одну ароблену, судячи
ио uauepi i uacbMi, також в XVlII в. десь у горах коло Турки
i знайдену у одного селянина в Мшанци пов. (бдизше
до Турки, нуж до Старого MiCTa). Ся передав не• всю
але вона твм, що надала Уй закраски rip-
ського диялвкту, нуж ко[Йя Поповича. Друкую тут на 00H0Bi
k011ir, поправляючи в rekcTi Ti no•nTk0Bi слова строф,
де а виви konicTiB попсовано акростих i подаючи в нотах
а мшавецько! koniY. Титул даю з k0I1iY Левковського.
ПВснь о плачиивомъ стай нищаго студента 1).
1.
2.
З.
4.
5.
1) Ишан.
А хтож на сем без дол± вродил ся 2),
тому СВ'Ьтъ марвеВ) як волом4) точил ся;
л%та плинут марвеЬ), як бистрие рьки,
часи молодае яв з дожджу потоки,
все тоб) марне минаетъ.
Лучеб) бн ся било в свВтВ8) не родити,
н%жели ва св%тЬ бездолному жатв ;
албо вродввши ся своро в землю гнити,9)
же6в10) недолго в свЬтЬ бездолному жита,
нехай жалю не буде.
Ой доле 11) моя, где тв в той часъ бала,
коли моя мати мене породвла,
же мя тепер в св%тЬ12) в чтЬм не ратуеш,
а тв гулявш, кому но ти служвш,13)
а я б±дный на св%тв.
Куди оберну сд, не маю радости,
тало в очах слези« а в серцу жалости ;
вийду межи люди“), стану та думаю,
що люде гуляют, як рибв в Дунаю, —
ой1Ь) тяжкий мой жалю !
Сам же я не знаю, що маю чвнити,
яв мВнЬ на свВтВ беадолному16) жвти.
титул: Пгћснь о марности св•вта. 2) родив сн 8) марнв 4) коло ь) пли-
нуть в) сн 7) Паше я)
нигде 9) пвти 10) аби 11) Ахъ доложъ 19) нигде 18) тилко той
гудаеть, кому ти гоцуешъ 1') медже 15) ахъ 16) мгвзерному