КАРПАТОРУСЬКА ДТТЕРАТУРА xvn • ВШВ

67

в XVIII в., особливо на територв\, а надто а огляду на по-

у наших горах, я друвую тут у Про попу-

Факт, що до нас П kpiM

агадано\ koniY Левковського в р. 1778 i E00iY Т. Поповича з 1751 р.

я одержав о. М Зубрвцькото ще одну ароблену, судячи

ио uauepi i uacbMi, також в XVlII в. десь у горах коло Турки

i знайдену у одного селянина в Мшанци пов. (бдизше

до Турки, нуж до Старого MiCTa). Ся передав не• всю

але вона твм, що надала Уй закраски rip-

ського диялвкту, нуж ко[Йя Поповича. Друкую тут на 00H0Bi

k011ir, поправляючи в rekcTi Ti no•nTk0Bi слова строф,

де а виви konicTiB попсовано акростих i подаючи в нотах

а мшавецько! koniY. Титул даю з k0I1iY Левковського.

ПВснь о плачиивомъ стай нищаго студента 1).

1.

2.

З.

4.

5.

1) Ишан.

А хтож на сем без дол± вродил ся 2),

тому СВ'Ьтъ марвеВ) як волом4) точил ся;

л%та плинут марвеЬ), як бистрие рьки,

часи молодае яв з дожджу потоки,

все тоб) марне минаетъ.

Лучеб) бн ся било в свВтВ8) не родити,

н%жели ва св%тЬ бездолному жатв ;

албо вродввши ся своро в землю гнити,9)

же6в10) недолго в свЬтЬ бездолному жита,

нехай жалю не буде.

Ой доле 11) моя, где тв в той часъ бала,

коли моя мати мене породвла,

же мя тепер в св%тЬ12) в чтЬм не ратуеш,

а тв гулявш, кому но ти служвш,13)

а я б±дный на св%тв.

Куди оберну сд, не маю радости,

тало в очах слези« а в серцу жалости ;

вийду межи люди“), стану та думаю,

що люде гуляют, як рибв в Дунаю, —

ой1Ь) тяжкий мой жалю !

Сам же я не знаю, що маю чвнити,

яв мВнЬ на свВтВ беадолному16) жвти.

титул: Пгћснь о марности св•вта. 2) родив сн 8) марнв 4) коло ь) пли-

нуть в) сн 7) Паше я)

нигде 9) пвти 10) аби 11) Ахъ доложъ 19) нигде 18) тилко той

гудаеть, кому ти гоцуешъ 1') медже 15) ахъ 16) мгвзерному