— 101 —

сквою. Поданб цареви Московскому сцинить вбйну й дозволить

намъ виоратися зъ Шведами; Шведы иусять узяти згоду, або

побачать свою гибель. А коли бь Москва стала повставати на

нашу свободу, то вкуцј съ козаками, мы завждв можемо спбль-

ными силами оборонити й вбддячити за наругу“

Иншихъ ображало роздаван€ шляхоцтва козакаиъ. „На-

множена новыхъ шляхтич±въ зневажить старе шляхоцтвои

иовляли вони. „Тй, що достануть добро, будуть сильййшй за

добродивъ. Якому серцю шляхотному не боляче буде, коли

стариннй гоноры польскои будуть роздавати гидючииъ

хлоиамъ? Шляхоцка годность, ся нагорода дицарству, стратить

свою 1фну, якъ алмазъ у куй гною. Нещасливый нашь йкъ,

коли мусимо дякувати гонорами за вчинки, нагороджати зло-

чиньства! Та й кому дають шляхоцтво? Тымъ, що не вм'Ьють

шанувати его великои годности, тымъ, що шляхоцкй листы вва-

жають за дьтска цяцьки! Були зразки, що козаки, стративши

за свои вчинки шляхоцку честь, глузуючи пытали: а чи до-

зволено ђсти та пити тымъ, що стратиди шляхоцку годность ?

Ось якъ вони Та й чи можемо жь мы черезъ

се зробити козакбвъ зичливыии? Козаки всђ рбвнй )-Њжь со-

бою; коли мы иоробимо шляхтичами тблько деякихъ, то роз-

дратувио иншихъ, котрй не одержать сего званя, що таве имъ

ненавистне. И, правду иовити, мы 66льшь наструнимо на себе

величезвый гуртъ, н%жь дбстанемо водяку вбдъ тыхъ, що пу-

стимо до шляхоцкого стану. Та коли давати шляхоцтво воза-

камъ, то давати усВмъ а не декотрыиъ, бь въ ус'Ьхъ, а не

въ малои частины заиоб%гти слухняности Речи-Посполит6й.

Але хто жь пристане на таку зневагу, що бь божникъ Речи-

Посиолитои, котрый бережемо 3В'Ьку якъ скарбъ,

вбддати черни на дринаду? НЫ коли козаки хочуть аднатися,

то нехай 'Ьдуть до насъ зъ доброи во.“, безкористно, а не такъ

якъ мясожернй зв±рюки, що ихъ треба Вжою принаджувати!И

Другй мали зовс%мъ иншу думку. „Гбднбсть шляхоцка,

мовляли вони, 66дьшу мае Ц'Ьну, коли здобувабться черезъ ли-

царство, а не черезъ сшадщину, коли вона буваа дарункоиъ

за службу батькбвщин5 а не нагородою за лежанв въ колыс$.

Хто своими иредками величавться, той хвалиться чужииъ, а не

свонмъ•. нехай же вбнъ власныии вчинками покаже, що вартый

того званя, яке мае! Инакше завоцченй цатреты предкбвъ, що