— 89 —

що й геть-то лгЬцше зъвднатися съ Польщею на правахъ воль-

нои Н'Ьжь дбстатися въ неволю. „Друга причина, цисавъ

що врииушуб насъ водкинутися московскои дер-

жавы, та есть, що мы вевне дов±далися, що вго царске вели-

чество приславъ князю Григоровичу Ромодановскому

свбй листъ, наказуючи стратити гетьмана зъ усею

старшиною, скасувати всв права и вольности наша, лишити

козацтва тблько десять тысячь, а всю решту люду украинь-

ского зробити хлопами й невольниками“.

сей свершу злякавъ УкраинцВвъ на правбмъ

6010 Дйира; на лгЬвбмъ тбльки полки прилуц-

та трималися Выговского.

Тымъ часомъ, 10. ц“тня, въ Константинов-

скому собор'Ь вбдправввъ молебевь грозному и страшному

Спасу й рушивъ на Конотбпъ, вбдиисавши до Безпалого въ Ро-

мень та въ Лохвицю до Куракина, що бь зъ обохъ бовбвъ

йшли до него злучатися. Дня 13. цв±тня на дорозь приставь

до него Безвалый зъ своими козаками; дня 16., вони встигли

Конотопа, прогониди возакбвъ, що доглядали дороги; дня 21.

врибувъ до него князь Хведбръ Куракинъ съ Пожарскимъ та

Львовымъ и зъ УС'Ьмъ вбйсвомъ, що стояло въ Лохви$. Укра-

лвтописець пише, що полковникъ Дорошенко

перенявъ МоскалЬвъ, але товаришь Ромодановского, го.ивнный

князь побивъ вго подъ ОрВ6ныиъ. „Дорошенко, важе

л%тошисець, немовь заяць тЬкавъ по болотахъ, ратуючи себе,

а князь загадавъ выстинати вс%хъ людей у м±сто •

чку СрМномуд.

Въ замку Конотоискому було два полковники,

и чернигбвскйй, зъ своими полками, гуртомъ тысячьвъ съ чо-

тыри чоловВка. вередъ пристуаоиъ написавъ до

Гуляницкого листъ, спов±щавъ, що его ирислано втихомирити

колотнечу та сцинвти розливанв крови, умовлявъ агадати про

едину втру православву та ласку царску, кинута неправды,

переиросити за свои вчинки й прислати добрыхъ та значныхъ

людей за для перемовы.

Зам±сць вбдиоввди зъ м•Ьста вняли стрВль6у аъ гарматъ

та рушниць. „Мы сђли на смерть, гукали козаки, не дамо

м±ста ! а

Тод± Трубецвт загадавъ стр±ляти по мВсВ й у Mbcro.