— 110 —

дехто казавъ, що гетьманъ продав Украину хану Крымскому

й хоче поновити царство Астраханьске; доворяли ему, що вбнъ

набрехавъ на царя Московского й наклепавъ на него тавй лиха

зам±ры, про яка • царь и не гадавъ. Багатёхъ лякало, що росла

власть Выговского: съ керманича, обраного й залежного вбдъ

рады, вбнъ робився вовводою й княземъ украиньсво-рускимъ.

Се саме ибдбурювало на него й старшинъ, що верше одно-

стайно зъ нииъ зъ заздрощ%въ, другихъ черезъ

высокодумство гетьмава та ворогованв: отавъ вбнъ роздрочивъ

Носача, котрого на соймь нагорохжено меньшь за другихъ ;

роздрочивъ Ковалевского, потай коючи на него сиерть у Чи-

гиринь. Але найббльше поветала на Гадяцка такты козаки, що

не попали въ шляхоцтво та завидували тымъ, вотрй одержали его.

Перше вони були иевнй, що черезъ Гадяцку умову всЬ вони

дбстануть шляхоцке право, ажь потбмъ побачили, що тОлько

декотрымъ воно довелося, зъ воль самого гетьиаиа, на те,

що бь ванувати надъ рештою. Рада церейшла на люту 66йву.

Верещаку й Сулиму пошматовано; самъ вызволився

черезъ те, що его захистплв затяжцђ—-тысяча Полякбвъ, котрВ

вт%кли въ кушћ зъ вимъ зъ розлютованои рады. „И тВкавъ

вонь, — каже — явь Т'Ьвав обсмаленый

съ пожежи“.

XVII.

Деякй приятелЬ раяли Выговскому, що бь Акавъ у стеть

до хана. Посоль саме иередъ тымъ ври'Ьздивъ до него

й вровадввъ, що Порта рада боронити его, що вона давно вже

мае право на Украину, 60 вже одинайцять рокбвъ боронить 6'Ь

своею шаблею вбдъ усякихъ ворогбвъ. одкинувъ ее

воданб, не вважаючи, що его жЈнка була въ Чигирин±, и въ

вувВ зъ АндЕЊемъ Потоцкимъ рушивъ до Њдои-Церкви.

Юрба ковакбвъ ибшла за нвмъ, и недалеко БВлои Цервви,

у Взинђ, аббралася зновъ рада. На рад± Выговского ски-

нуто зъ гетьманьства й гетьианоиъ оголошено Хмель-

вицвого. До Выговского ирибули вбсланц± й выиагали, що бь

вбнъ привхавъ на раду й ирилюдно поклавъ булаву.

не поВхавъ. тод'ь зновъ прибули до него полковникъ канВвсвт

Дизогубъ и и выиагали, що бь Вы-