— 108 —

Козаки, якъ не запевняли, не давали великои надЊ на те,

що бь няли ииъ в±ры: 60 коли за пять рокбвъ присягали ко-

ролю, та не додержали присяги, то зъ якои же бы речи те-

дерь було инакше. Козакбвъ иоробили шляхтичами, але не

Bctxb, 60 вбсля сего була чутка, що Носача не ублаготворили

тодд якъ надавали шляхоцтво слугамъ Выговского. Не до

смаку привало Полякаиъ глузованв якогось то козака, що

одержавши шляхоцтво, заиытавъ у товариша:

„А що не довша стала т%нь вбдъ мене, якъ мене зроблено

шляхтичемъ ? д

Уласкавленй, вернулись козаки до свого Великого кня-

зЬветва, що не встояло HaBtTb въ часть своихъ засновинъ.

XVI.

Вже видимо, сколько ворогбвъ мавъ и его вар-

и явь трудно имъ будо вбдшукати собВ подмоги у наро-

днбй мас±. трактатъ пускавъ на Украину цанувати

ладь, ненавистный черни. Те, чого нарбдъ такъ 60-

явся, теперь скоилося. Ще нарбдъ не ввдавъ докладно, що

й до чого кладеться въ той сибл$, але вму вже досить було

того, що Украина скуилялась съ Польщею: яку бь не мало

Форму се злученв, нарбдъ не хот±въ его, 60 сиоминки иро ми-

нуле були ще дуже св%жй:

Повернувшись зъ Варшавы, Немиричь узявся старшину-

вати надъ затяжнымъ вбйскомъ, и nop03MiLIiYBaBb его у НЬ-

жень, Чернигов±, БорзнеЬ та иншихъ MhcTaxb. Пробуванв за-

тяжного вбйска все було вельми важкимъ народови и ста-

вало за найголовннщу цричину ненависти до польского нано-

ваня. Не тяилючи, въ чому головна сила гадяцкои умовы,

нарбдъ добачавъ у сему пробуваню вбйска на Украин±, повер-

таив до старого ладу. Ворогамъ Выговского та честолюбцямъ

була койнька на руку, 60 скинувши

Takih настрбй народу —

Выговского, имъ самымъ можна було ноти въ гору. 11ротопбшъ

Филимоновъ заходився ще щирћйше. У приставь до

него Василь Золотаренко, Богдана Хмельницкого шуринъ. Вбнъ

сиодьвався зробитись гетьманомъ. У Тимошу Цю-

цюр± тежь сиало на думку дбстати гетьманьства черезъ ио-

слугу урядови цорвовсзошу. Обыдва суцротивники, иоки-що,