— 84 —

въ Серббвъ, В&лохбвъ, Нђм$въ та Полякбвъ: останнихъ при-

йшло до него три тысячЬ вбдъ рукою Потоцкого и Ябло-

новского, та ще два волки драгонбвъ вбдъ рукою Лавчинь-

ского. Зъ одного боку вбнъ чекавъ, якъ првймуть въ Варшавв

та пакты, що скомаонувавъ вонь въ Бенёвскимъ, зъ другого

зацоб±гавъ ласки у хана, але тымъ самымъ часомъ показувавъ

бажанв вбетатиеь в%рнымъ цареви й вырядивъ въ Москву за

посла полковника б±лоцеркбвского Кравченка.

Въ конци с%чня наваживея рушитп, только не

на МоскалВвъ, а на Зашорож$въ : СЬчь стояла р±шучо

ироти замђрбвъ гетьмана. „Хочь мы, писавъ до него коше-

вый Гомбнъ, и не иротивилися твому обраню, сшодьваючись

вддъ тебе якого небудь добра батькДвщинЬ, та над•Ья насъ

ошукала. Ваша милбсть не додержавъ присяги найяснВйшому

монарс5 батькови й добро$вви нашому, нахиливъ серце свод

до лестоп$въ лядскихъ, звернувся, якъ весь до своеи харка-

нины, до Полякбвъ съ котрыхъ рукъ мы та-

кою врацею й кровью вызволилися, й цлюндру€шь маврь

нашу Украину, що ибднесла тебе зъ гноища й саодобила си-

д•Ьти поручь съ князями. Знай же, що ты, ан•ь монарха

твбй, король що до него ты вернувся, нВчого не вдев-

вте проти нашого монархи православного, за Божою помочю“.

Запорозц%, каже сучасникъ, ще 66льше зненавидьли Выгов-

ского ибсля того, якъ вонь побратався съ Татарами й, зна-

чить, не мбгъ потурати звычайныиъ наиадамъ заворозкимъ

на поля татарскй и на Чорне море.

Заворозц•Ь вырядили царскому вбйску на помочь

шматъ вбйска пбдъ рукою Силки. Силка прибувъ до Иньвова

й почавъ вбдбурювати на гетьмана сходну Украину. Проти

сего жь то шмату рушивъ пильнуючи, що бь не

попустити злученя зъ вбйскомъ лохвицкимъ такъ его, якъ

и тыхъ купъ, що збиралися по близькихъ Що бь

не нававъ зъ заду, гетьманъ вырядивъ Неми-

рича, що бь его непокоивъ.

Немиричь, 29. с%чня, пбдбйшовъ до ЛохвицЬ. Вбйско мо-

свовске выйшло проти него, але старшины въ комонника мо-

свовского були, важе .Втовисець, люде недозналй й не встояли

вроти Неиирича. Москаль вамкнулися, въ Лохвицв, й Неииричь