114

й пристали до него, якъ и перше було на в%чныхъ пбддан-

кбвъ.

бувъ чолойкомъ ще молодымъ, не мавъ досвћду,

черезъ що въ вбйску ставь набиратися силы шурякъ Хмель-

Сомко. Наша льтошись повђдае, що Сомкови було

ницкого —

ирикро, чому его не выбрали на гетьмана; та нгЬчого було•

$яти. За ббльшь ус4зхъ тягъ руку Ивань СЬрко и усо-

козакбвъ — окр0мъ Богданового сына ШЬкого не вы-

бирати гетьманоиъ. Мусивъ Сомко й соОЬ прикинутися задо-

воленыиъ и поздоровивъ свого молодого небожа. Вбйско съ

подъ БВлои Церкви перейшло до Трехтемирова; и отутъ 36-

бралася рада въ широкбй долинђ Жердевбй.

Насамдередъ ус•Ь одноголосно вызнали гетьманомъ

Хмельниченка. Будь ты, якъ и твбй батько, гукали козаки,

в%рнымъ и жичливыиъ цареви и матери сво%Й УкраинеЬ по

обохъ бокахъ Дн%пра! Потбмъ зложили на рад% новй статьђ,

якй треба було подати царскимъ воеводамъ, що бь затвердили.

Прирадили, абы найперше царь затвердивъ Богдановй статьВ,

а до нихъ додали ще новыхъ. Певно, що умовы складала в

вымагала старшина; вона волЬла задержати и поширити авто

Украины; и вызнаючи верхову власть цареву, пильну-

вати яко мота, зберегти незалежнбсть родного краю и не да-

вати довести Украину до повнои покбрливости Москв•Ь. Рады

сего бажали поднести гетьманову власть, такъ, що бь вонь

яко головный керманичь Украины, самъ только зсылався

зъ Москвою ; а урядъ, що бь не приймавъ

жадныхъ листбвъ, якй црийдуть зъ Украины безъ веЬдому

гетьмана и усеи аго старшины и не матимуть гетьманьского

пбдвису и вбйсковои печатки; дал%, що бь люде, якй на-

лежать до вбйска заиорозкого а найдаче шляхта, стояли

подъ урядомъ и судомъ гетьманьскимъ, и що бь ему лишень

одному и безвосередно пбдлягали усев полки и полковники и нВ

въ якому ра" не выступали съ покбрливости и слухняности

ему. Така постановы треба було на те, що бь люде чимъ будь

незадоволенй не верлися прямо до Москвы и не давали мо-

сковскому урядови втручатися безпосередно въ справы меЬсцевВ.

Таке втручане Москвы козаки вважали за нехтованв своихъ

правь и вбльностей, а головна р%чь остерегались за будущину;

60 коли такй зносины стануть за звычай, тод%