— 122 —

Москвы нВ жь доси, умой злученя Украины зъ Мо-

сковщиною за Богд. Хмельницкого. Новй уиовы забороняли геть-

манови ириймати послбвъ съ чужихъ земель; гетьманъ зъ вбй-

скомъ повиненъ выстуцати въ походы, куды накаже царь; зна-

чить, хочь бы й за Украину; а по ирежнбй козаки вбдбували

службу цареви тблько на УкраинВ. Гетьманъ повиненъ не влещу-

ватися на жадну приману, не слухати жадного баламуцтва проти

московского царя; карати на смерть кожного, хто баламутитиме

проти московскои державы и заводитиме сварки зъ Москалями.

Порубежнй ВОбВОДЫ такъ само каратимуть на смерть Москал%въ,

якй даватимуть иривбдъ до сварокъ. У гетьмана вбдбиралося

право ходити до свођй волђ зъ своииъ вбйскомъ на вбйну,

коли того не во.“тиме царь; заборонялося гетьманови давати

кому-будь вбйскову запомогу безъ во.“ на те Московского

царя; гетьманъ поввненъ бувъ карати тыхъ, котрй самохбть

нбйдуть кому зашомагати на вбйн%. Дал% на перекбръ Жердбв-

скимъ постановамъ, вымагалося, що бь московскй воеводы були

зъ своими ратниками у Переяславд НВжин•Ь, Черниго“, Бра-

цлав%, Уманю; прец%нь же не втручаючись въ козацкй права

и вбльности: московскй ратники повинна харчуватися своимъ

коштомъ. Одначе цо тыхъ мВстахъ, де були колись польска

воеводы, се бь то въ ki6Bh, Черниго“ и Брацлавђ, вони могли

користуйатися съ тыхъ мђсцевостей, що колись ходили на

удержана польскихъ воеводбвъ. Реестровй козаки вызволялися

вбдъ постою ратникбвъ и даваня ибдвбдъ: отсй вбдбутки по-

виннй справляти самй только ностолитй. Козакамъ було вбльно

гнати гор'Ьлку, варити диво и меды, але зъ ужовою, що бь

гор±лку продавали вони въ шинки лишень бочками, а не вев-

драми и квартами; а пиво и меды, тблько ио гарцямъ; и що бь

за самовольне шинкарство ибдлягали карь. Посполитымъ водо-

брано такои вбльности. Чудно воно выходило! На те посибль-

ство, що збгнали до Переяслава на раду, яко проти

неЬ бы неиевности козакбвъ до Москвы, на те посибльство на-

кладували такихъ тягарбвъ, съ пбдъ якихъ вызволяли коза-

кбвъ!... Заборонялося ще козакамъ церебувати на БЬлбй-Руси,

а та, якй вже тамъ ос%ли, могли, коли хотЬли перебратися

до козачихъ мьстъ, а коди бь не схотЬли, то мусђли нести

вбдбутки на p6BHt съ поспбльствоиъ. ТА, що въ Бђлбй Руси

урядувади за сотникбвъ и полковникбвъ надъ новозаведенымъ