— 128 —

С'Ьдныхъ державц%въ: вони запевняли, що така зносинм не

шкодитпмуть московскбй держай, и гетьманъ черезъ своихъ

послбвъ пересылатиме до царя тыхъ грамотъ, якй

приходитимуть вбдъ чужоземныхъ державъ. На доказъ того,

що гетьманъ, нВ старшина не переступлять сего права и не

надуживатимуть его, послы подали листы одержанй не-що

давно съ Крыму. „Зъ сихъ листдвъ, говорили вони, иомђтите,

якъ ремствують инов%рнй на те, що меЬжь згода

и якъ вони ра$ють, коли мы зъ вами ворогувмо. Бояре вод-

що царь похваляв гетьмана за его певнбсть, одначе жь

все таки не згодилися,. що бь гетьманъ приймавъ чужоземныхъ

послбвъ ; згодилися лишень, що бь гетьманъ зсылався зъ

Волоскимъ и Мультаньскимъ господарями про дрббнй пору-

бежнВ справы. Такимъ побытомъ козаки не здобудися и на

отсю значну ознаку самостбйности.

Гетьманъ встуиився за покараныхъ, просивъ за Да-

нила Выговского, Ивана Нечая, Грицька Гуляницкого, Федора

Лободу, Грицька тсковницкого и иншихъ; такъ само и за бран-

ц±въ Ивана Сербина й иншихъ: вбнъ иросивъ вызволити ихъ,

абы, не були вони „6aHiTaMa“, и запевнявъ, що неЬкого зъ нихъ

не возьме до уряду. На се вбдаоввли, що царь згаджавться,

що бь ота козаки не були н выдасть приказъ тодВ,

коли гетьманъ приЬде до Москвы. Послы змагалися, що геть-

манови не можна хутко пригЬхати; що на Украинћ безладв ще

не вгамувалося, але коли усе стане гараздъ, втихомириться,

гетьманъ выконаб царску волю. Бояре мовили, що коли геть-

мань побачить державцевй „прив%тныя очис а держа-

вець гетьманову щирбсть, то пошануе его до заслузЬ.

Було бь льпше, якъ бы гетьманъ приВхавъ до Москвы ще за

сеи зимы.

Послы просили ще, бь на вбйскову гармату було

вбдвисане житомирске староство; бояре вОдповьли, що на гар-

мату вбдвисано вже Корсунь съ пойтомъ, то й мусить ся

1Њчь лишитися в0даовЬдно переяславскбй умовђ.

Не здобувши Hhq0T0, украиньскй послы вернулись при-

крыми. Така невдача ще 60льшь роздратувала козакбвъ проти

Москвы и все отсе выготовляло ихъ показати за слушного

часу явну свою неврихидьнбсть.