— 129 —

Тымъ часомъ урядъ бувъ щедрВйшимъ в податли-

в•Ьйшимъ до тыхъ Украин$въ, вотрВ вдавался жь тави до

него зъ своими справами. МВсто Н±жинъ, его полвь и КЬщане

найприязн±йше тод% стояли до Мосввы. волвовнввъ

Василь Золотаренко бувъ одначе съ верпвитЬвъ повороту Увра-

ины до Москвы и найббльшь шкодивъ Выговскому. Нжнньсвт

протопбиъ Филимоновъ войдомлявъ Москву про все, Оя-

лося на Укравн±. Тымъ-то Н±живъ, вбдъ вбйну въ Выговскимъ

вельми и првтертЬвъ. Отже йжиньсвому полву треба було

повинитися и перепросити за участь евоихъ полчавъ въ во-

встаню подъ проводоиъ Гуляницкого. Увраинцьвъ то» вельми

лякала думка, (о ихъ почнуть переселятв. Ся гутбрва ходила

ще тодв, явь свладавъ умову въ Золо•

таренко вырядивъ въ Москву послбвъ в выпросивъ ввжвнь-

скоку иолкови вбдъ царя грамоту: ycio мешванцяо — ду-

ховнымъ и мирянамъ, уймъ Мщанаиъ Е поспбльетву — да-

валося прощене, царь 06'Ьцявъ нВвого не переселяти и обва•

дежувавъ своею ласкою.

На початку 1660 р. м±сто Южинъ вырядило до Москвы

послбвъ вросити про затверджене аго мтсвого MYHirwuaogoro

права. и вбдъ себе тод•Ь заступився за НВ-

жинъ. Полковникъ Золотаренко заступався за поруйвованнй

цбдъ вбйну монастырь. Въ Москву п“хавъ вбйть Олевсандеръ

Щрвовскт съ товаришаии й заступниками водъ тЬщаньства.

Вони вышросилн у царя грамоту на неворушнбсть M'bcroro ихъ

суду; в•ћхто не мбгъ втручатися въ нхъ присудъ и авеляф

до Москвы не приймалася. Вважаючи, мВщане

вбдъ вбйну тери±ли шкоды, царь вызволивъ ихъ на три роки

вбдъ данины, котрои рбчно брала Москва 3000 польскихъ во-

лотыхъ зъ орандъ, шинкбвъ н млынбвъ. На ей три рокв НЬ-

жиньцВвъ вызволено вбдъ подводного вбдбутву, дозволено вмъ

не ставити ибдвбдъ нав%ть пбдъ царскихъ вослбвъ и подъ чу•

жвнфъ, що 'ћхали прямо до царя. Послы-м%щане не забули

й вро себе и повыврошували собВ врЬпоств хто на груво,

хто ва оселю, хто на млынъ, запевняючи, що все те ибдъ

вбйжу було ОтакВ заходы дрямо до Москвы, ив-

наючв гетьиана, мимо воль анесидювали Увраинн.

Рув. ВиЛ. ХШ 2.

9