— 134 —

вбнъ — воли мы л±вше придиввиооь, 66льшь жь хто ивпйй

есть нашить природнымъ державцемъ. Тымъ-то, уповаючи на

невымовну ласку его, бажавмо, абы и ты не в%ривъ людсКимъ

наговорамъ, та швидше вернувея до своди сироты — ватедрыД.

Балабанъ уперто ненавидЬвъ Москву и не такииъ усов±щува-

немъ було прихилити вго до неи, та й прихильнбсть самого

гетьиана и кожного, хто м±рвувавъ на Украин± про

не була мбцною. Козаки не зрекалиея въеднаня зъ Моеквою ;

але бажали яво мога 66льшои за для свого рбдного

враю: Москва навпави

— вильнувала яко мога меншь давати

3BT0H0MiB й яво мога стислВйше прикрутити до себе Украину,

въ рбвень въ иншиии рускими землями, що за рбжного часу

повбдгортала силою вбдъ себе, Отуть-то й лежало зерно роз-

дада на довгй в певно що не благому головою

будо задагодити orB В'Ьвойчна непороаумВня.

Польща похвалялася Мосвовщвть выступвти проти неи

на Украину. МосвовсвТ урядъ навававъ Василю Шереметеву

у куть съ ковавами оборовяти Украину. Шереметевъ скликавъ

раду 66ля Василькова на 6epe3h Кодачки. На рад% оврбмъ

водводъ, буди гетьманъ старшина и полковники: бувъ

тутъ и Волоскт господарь Константинъ Щербань, тодВшнТ

прпвльнивъ Москвы. Польскй л%товиси вовВдають, що у Ше-

реметева було 27.000 вбйЬка, та одинайцять козацкихъ иол-

кбвъ. Радилнса про те: чи чевати Полякбвъ на Украин% и ту

вбткнутися въ ними, чи йти на Польщу самыиъ? Цы-

цура, пбдлещуючи до пиндючливои и самонад"нои вдачи Ше-

реметева, радивъ вастуиати на Польщу. „Що бь въ отакииъ

вбйскомъ, говоривъ вонь, та чекати и тбльки оборонятися —

якъ ее можна! У тебе боярине! въ усеку ладь, платня вы-

дасться въ свбй чаеъ; ратники у тебе 3636ровнй; запасбвъ въ

достачь, вбйско твое не тягота, не куёвдить людей,

явь отй Поляки, не доводить мешканц±въ до слёзъ, не чинить

адирства; гарматы у тебе добре прилаштованй; вороху и олова

— безлЬчь; совиры, застувы, грбвдки

въ достачь, рушниць

возы, снастЬ явь слВдъ; коней доводв и все добра такй,

не вотоцлена; пасучись ажь басують. Сила у тебе боввничого