— 116 —

выборный урядъ стратить свою вагу и силу и нарешт%, може

дбйде й до того, що его вважатимуть не потр%бнымъ вже

ббльшь. Московскй воеводы и ратники, траплялося, стиналися

зъ Украинцями, черезъ се положено було на радь вымагати,

що бъ, окрбмъ kieBa ньгде. ббльшь по Украинђ не було цар-

скихъ воеводбвъ; а войско московоке, коли доведеться ему

прибути на Украину, перебувало бь подъ головнымъ урядомъ

гетьмана. Гетьманови треба було надати ще права приймати

чужоземныхъ послбвъ, якихъ схоче; а въ Москву подавати

только зъ грамотъ. Коли жь Москва вмовлятиметься зъ

сус1здами, особливо жь съ Поляками, Татарами и Шведами на

яку мирову, то на тй змовины гетьманъ повиненъ вырядити

заступникбвъ вбйска запорозкого зъ вбльнымъ голосомъ и вагою.

На гетьмана выбиратимуть вольными голосами самй лишень

козаки и въ выборы не може вступатися н%хто, не приписаный

до вбйска заиорозкого. Поспбльству не давали права выбирати,

60 козаки остерегались, що бь часомъ не обббрали на геть-

мана чоловћка неприхильного до интересбвъ козакбвъ, або та-

кого, що буде за надто крытися и пбдлягати Москвђ на шкоду

самостбйности Украины. Авторы новыхъ статей пильнували за-

безпечити обставины Украины и въ церковныхъ справахъ; вони

вымагали, що бь украаньсква церква перебувала бездримђнно

подъ рукою царгородского и черезъ те вбдрбжня-

лася вбдъ московскои церкви, у котрбй бувъ власный uaTPi-

ярха въ МосквеЬ. Положене було, що бь Ейевского митропо-

неЬхто безъ царгородского палйярхи, нВ въ якому вы-

падку не примушувавъ коритися и слухати другои, хочь бы

тамъ я±ои власти. Москва не цовинна була змагатися, що бь

затвердився на Украин1з вплывъ тыхъ брархбвъ, якихъ вона

нбдиомагала настановити. Тымъ-то коли помре

H0„'1iTa, або хто зъ епископбвъ, то новымъ постановляти не

инакъ, якъ того, кого выберуть вбльными голосами духовень-

ство и миряне. Разомъ съ тыль козаки вымагали для Украины

питомого еи права, закладати скрбзь ио Украин% школы „вся-

кого языка“, де и якъ хто бажатиие. НарештЬ просили повнои

„вђчного и 3a[10MHeHir про те усе,

що не давно коилося. Видко було, що козаки хочь и годилися

теперь бути вьрными МосквеЬ, але стереглися еи; годилися за-