— 125 —

державцВвъ на зеил•Ь МОСЕОВСКОИ державы; оповвщати царя

про всяку лиху проти его думку, лапати зрадникбвъ и прово-

дити ихъ до царя; стояти проти царскихъ ворогбвъ у кушЬ

аъ московскимъ вбйскомъ, якъ буде наказано вбдъ царя; ра-

дитися и слухати тыхъ бояръ и водводбвъ, якихъ царь выря-

дить зъ листами; усов%щувати вбйско запорозке, що бь вдна-

лося зъ московскими ратными людьми, не пристало съ пол-

кбвъ до неприктеля,_ не чинило зрады въ мВстахъ, де дове-

деться ему бути съ царскииъ вбйскомъ, не приставати до зра-

дника Выговского и до однодумныхъ зъ нимъ людей.

Заприсягнувши, гетьманъ, полковники и старшина були

запрошена до воеводы на бенкетъ и тутъ звычайно пили за

здоровлв царя. Мабуть отутъ и вбдтисували присягу и нову

умову, 60 гетьманъ пбдаисався за тыхъ правобережныхъ иол-

ковникбвъ, котрВ не були на радђ, вонь запевнявъ, що инъ

треба було лишитися, що бь обороняти границ% и пильно хо-

вавъ настоящу причину неври'Ьзду ихъ на раду.

Отакъ вельми вдачно оборудувавъ справу на

користь московского уряду. Але ся справа тримала въ собЬ

ва для будущины нас•Ьня народного ворогованя , безладя

и врады.

III.

Вернувшись до Чигирина, ХмельницкТ скликавъ усьхъ

полковникбвъ и казавъ вычитати нову умову. Повстали докоры

и нарьканя на и старшину, що 'Ьздила въ нвиъ. Сама

старшина, обозный, судњ, осаулы и генеральный писарь Го-

нар±кали на гетьмана и докоряли одень одного.

Незадовольнена обгорнуло не только людей неприхильныхъ

и иершь до Москвы, але й тыхъ, що стояли за неи. Перея-

славску умову вважали за нехтованв козачихъ правь, дор±-

вали Москв'Ь за аи лукавноване и багато було такихъ, що го-

това були заразъ зломати оту умову, силомбць вбдббрану;

одначе стали на тому, що бь по переду вырядити до царя

посдбвъ и просити вго скасувати переяславску умову. Послами

вырядили чигириньского полковника Андр%я Одинця, Петра

Дорошенка, Павла Охрименка, Остапа Фецькевича и Михайла

Будигу. Въ грудню послы прибули въ Москву.