— 183 —

трава, мы рушимо на ворогбвъ и певно, що въ лаеви Божои,

та съ подмогою Татаръ поб6М0 козакбвъ; Москва ще разъ по-

воштуе такои побиванки якъ 66ля Конотоиу и проситиме ми-

ровоиИ. А тымъ часомъ Поляки заходили, якъ бы привернут

на свбй 66Rb молодого гетьмана. Сю рђчь препоручили отоиу

Бенёвскому, що скомпонувавъ зъ Выговскииъ Гадяцку умову.

наиисавъ до вильнуючи розворушити въ н%иъ

злбсть до Москвы за зятя его Данила. запевнявъ, що

Данила страшенно мордували: катували, повбдр%зували пучки,:

вертвди свердломъ въ ухахъ, выкололи ему очи и залили го-

рячимъ срВ6ломъ; „коли бь

— писавъ мбй любый

и приятель, а вашь батько вставь въ могилы, та поба-

чивъ, що вытворяли надъ Даниломъ, вонь бы не-то-що ва 36)ою

вхопився, а хочь бы и въ огонь, то кинувся бъ. Стережиеь,

пане гетьмане, не Польщь, а Москвы: вона незабаромъ зажа-

дав податкбвъ въ васъ и буде аъ вами те, що й зъ иншиииД.

Дальше Бенёвскт остерегавъ гетьмана, що Польща вже не така

безсильна якъ була, и скбнчивши вбйну зъ Шведами

— мали

ycrh свои силы повержути проти Украины. хочь и рем-

ствувавъ на Москву, одначе не послухавъ Беневского и въ лю-

тбиъ вбдиисавъ до него такъ: „Трактуйте, панове съ цареиъ,

а не зъ нами; 60 мы збставиося певныии и прихильными до

царя. Якъ царь зъ вами умовиться, мы на те пристанемо и не

гадатииемо про вереМвы. Нехай Н'ћхто не гадав, що мы за-

мышлявмо вбдректися вбдъ царя. Нехай Господь покарав того,

хто черезъ свою несталбсть и хитрощ•Ь не додержавъ своди

присяги и наробивъ лиха Украинь•. Богъ вже поваравъ вго

и ще покарав! А коли разъ заирисягнувъ цареви

и вбддавъ биу Украину, то вже не вбдречетесяд. Але въ тому-

же листь пробивалося и бажане гетьманамъ незалежности.

„Хочь я вВкоиъ и нВ жь и не ро-

зумный явь вонь, одначе волью, що бь мов гетьманованв було

затвердженымъ царскими грамотами або коро."вскими приви-

леями; 60 вбйску заворозкому за звычай во своеЬй уводоб±

хочь трохъ гетьманбвъ одного дня выбрати“. Въ листь до на-

реченого неприхидьного до Москвы, Дениса Ба-

лабана — писавъ: „Разъ вызволившись съ подъ воль-

свои невогЬ и почавши служити цареви, мы н%коли не поду-

хаемо зрадити и зречися нашого правоелавного державця;