— 190 -

Туть роаиочиналооя майже те саме, що було въ Веливво

Новгородоиъ передъ тыиъ, явь Москва вбдгорнула вго до себе :

Украинц% вважали иожливымъ и користнымъ за для себе,

минаючи гетьмана «в свбй урядъ, обертатися до Москвы за су-

доп по своимъ приватныиъ справамъ. Полковники выряжали

вбдъ себе вовлбвъ в сама Вздили. Хто бажавъ и мавъ сиро-

можнбсть той н %хавъ до Москвы, стодћваючись вбдъ неи на

подарунви, ибльги або ласку. Отакъ при±здили до Москвы

ЯЕВМЪ Сомко, полковникъ Тимофей Цыцура

зъ старшиною, инсаремъ, обознымъ, хорунжимъ, осауломъ

и сотникаив, при±здили и иншй и вс'ь вони вдобувалися пода-

рункбвъ. Въ бережли ирибувъ и Золотаренко съ товаришаии :

вони прнбулн на те, що бь ввуи± зъ московскими послами

'Ьхати въ Борнсбвъ, де вбиралася волагодити сабрви

и невороаутЬня съ Польщею. На сю участь возакбвъ згодввея

урядъ, зробивши едину уступку на та прошеня, що

подававъ Одинець съ товаришами. У козацкихъ вослбвъ була

зложена имойрно на козацкбй ра$. Посламъ

препоручилося не инакше ити на мирову, якъ только тодд

воли Поляки вгодяться выконати те, що обфцяли въ Гадяцкбй

умовВ и що вже будо затверджено сойиомъ, се бь то: скасу-

вати церковну въ той частин•ћ Украины, яка була подъ

Польщею — залишити православну вьру; на церковна досады,

явь kiBBckY впискоаства, архимандритства и инша

ставити людей во вольному выбору, не вважаючи, чи шляхо-

ЦЕОГО буде роду, чи выбраный. Marpouo.uiTY, що бь высвя-

чувавъ украиньсво-руска нова, що бь

була ио судахъ и въ Украиньско-русвихъ

послбвъ до короля и Речи-Посаолитои вриймати не инакше

явь на увраиньско-русвбй мов% и сею жь мовою давати по-

слать вбдиов±ди. Така були головнй умовы що до церквы

и громадского устрою по украиньско-рускихъ земляхъ, злуче-

ныхъ съ Польщею. Окрбмъ того украиньска послы повиннй

були вымагати суду надъ Тетерею и надъ полковникоиъ Пи-

вонь. Тетера, втькаючи зъ вбйска запорозкого, заховивъ ты-

— Дениса Балабана, та ще за-

сячу червбнц±въ

бравъ зъ собою привилей и Польскихъ королгЬвъ

и Великихъ княз%въ Литовскихъ, починаючи Гедиминомъ, и

вбвчаючи Иваномъ Казимироиъ; нарештв вонь заховивъ грошь